Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-267-1
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)». Краткое содержание книги:
Для студентів і курсантів вищих навчальних закладів при вивченні курсу кримінального права та спецкурсу «Військові злочини», практикуючих юристів, військовослужбовців, викладачів.
Додатковим безпосереднім об’єктом цього злочину можуть виступати честь, гідність, життя чи здоров’я особи. Саме через проти правний вплив на дані об’єкти кримінально-правової охорони завдається шкода суспільним відносинам основного безпосереднього об’єкта розглядуваного злочину.
Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням суспільно небезпечного діяння та виражається в одній з форм, які в альтернативі закріплені у диспозиції ч. 1 ст. 434 КК, а саме у формі: 1) поганого поводження з військовополоненими: а) яке мало місце неодноразово; б) пов’язане з особливою жорстокістю; в) спрямоване проти хворих і поранених; 2) недбалого виконання обов’язків щодо хворих і поранених осіб.
Погане поводження з військовополоненим полягає у таких діях військовослужбовця, якими завдається шкода здоров’ю особи, порушуються її права, честь або гідність (нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, інші вияви жорстокості). Подібні дії тягнуть за собою відповідальність у випадках, коли вони вчинювалися за наявності хоча б однієї із зазначених у ст. 434 КК обтяжуючих обставин: мали місце неодноразово, тобто не менш як два рази, або супроводжувались особливою жорстокістю, або були спрямовані проти поранених та хворих.
Недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених військовополонених полягає в злочинно недбалому виконанні обов’язків з надання вказаним особам лікарської допомоги і догляду за тими з них, хто цього потребує. Закон спеціально застерігає, що в таких випадках відповідальність за ст. 434 КК настає тільки тоді, коли відсутні ознаки більш тяжкого злочину.
Суб’єктивна сторона поганого поводження з військовополоненими характеризується умисною формою вини, а недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених може вчинюватися також через необережність.
Суб’єктом поганого поводження з військовополоненими може бути будь-який військовослужбовець, що за тих чи інших обставин вступив у постійний або тимчасовий контакт з військовополоненими.
Суб’єктом недбалого виконання обов’язків можуть бути тільки ті військовослужбовці, на яких покладено обов’язок з лікування хворих та поранених або з піклування про них. Це можуть бути як військовослужбовці Збройних Сил України, так і особи зі складу армії супротивника, які залучаються для надання лікарської допомоги хворим та пораненим військовополоненим.
Злочини, відповідальність за які встановлено у статтях 433 та 434 КК, слід відмежовувати від злочину, передбаченого ст. 438 КК («Порушення законів та звичаїв війни»). Відповідальність за насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК) та за погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК) настає лише у разі відсутності у діянні винного складу злочину, передбаченого ст. 438 КК України.
§ 4. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними
Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними
Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, —
караються позбавленням волі на строк до двох років.
Порядок використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця та Червоного Кристала регламентовано Законом України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні». Цей Закон визначає порядок та умови використання і захисту символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала на території України відповідно до вимог Же — невських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р. і Додаткових протоколів до них від 8 червня 1977 р. та 8 грудня 2005 р., а також Правил щодо використання емблем Червоного Хреста або Червоного Півмісяця національними Товариствами, ухвалених XX Віденською міжнародною конференцією Червоного Хреста 1965 р. (зі змінами, внесеними Радою делегатів у Будапешті у 1991 р.), та Резолюції 1, прийнятої на XXIX Міжнародній конференції Червоного Хреста і Червоного Півмісяця у 2006 р. Цей Закон, а також низка згаданих конвенцій, ратифікованих Україною, зобов’язують сторони, що воюють, утримуватися від нападу на санітарні формування, їх транспортні засоби та особовий склад, санітарні заклади і установи.