Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: "Ярославів Вал"
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
На протилежному кінці майдану, у скверику навпроти пам'ятника Хмельницькому, рідновіри спорудили ідол Перуна. Величезна п'ятнадцятиметрова постать бога війни, вирізьблена з дуба, вражала уяву: могутній воїн з срібно-чорним алюмінієвим волоссям та гаряче-рудою бородою з мідного дроту (Гайдуку розповіли, що вдень і вночі добровольці несуть варту, щоб постать не пограбували мисливці за металобрухтом) гнівно підняв десницю з титановим триметровим мечем-громовідводом; був у важкій залізній кольчузі, тримав лівицею крутий ріг керамічного тура, що коричневою п'ятиметровою горою виблискував біля ніг старослов'янського бога. Група молодих рідновірів у білих одіяннях стояла на дерев'яних лавках, споруджених навколо Перуна, перед яким вже палав жертовний вогонь. Не відомо тільки було, кого збиралися спалити на тому вогні.
До мікрофона підійшов Василь Воля — і тепер на його обличчі, крім виразу скорботи і рішучості, з'явилася нова тріумфальна усмішка. «Дивовижна людина, незбагненна, — подумав Гайдук. — Цей Капран-Воля цілком побудований з патетики, на відміну від інших людей, що складаються з білків та ДНК. Патетика — будівельний матеріал, джерело енергії Волі, його зброя, і треба визнати, що зброя ця потужна. Мабуть, патетика є необхідним елементом, потрібним людському організму, наче це рідкісний вітамін, що його багатьом не вистачає».
Воля був у чорній куртці, під яку — Гайдук і Чаленко наполягли — надягнув скандинавську кольчугу-бронежилет. І хоча на вимогу Гайдука урочисту церемонію проводили на два дні раніше, ніж планувалося, і не в концертно-спортивному залі «Космічний», де колись відбувалася інавгурація Клинкевича, як хотів того Воля, а на Софійському майдані (про таємницю місця і часу знали лише кілька найбільш довірених осіб), неспокій переслідував Гайдука. Агенти безпеки, службовці охорони, що стояли в натовпі, снайпери РОК та ЦУК, розставлені на дахах будинків і навіть (незважаючи на протести митрополита Ізидора) на другому і четвертому рівнях Софійської дзвіниці, не змогли б гарантувати безпеку в разі добре підготовленого замаху. Тому Гайдук наполіг на скороченій церемонії.
Владно взявшися за мікрофон, що стояв трохи зависоко, Воля нахилив держак до себе.
— Народе України-Руси! — вигукнув Воля, і його потужний баритон прокотився майданом, стократ підсилений гучномовцями.
— Всеукраїнське народне віче — вільні збори вільних представників вільних міст і вільних земель нашої святої Вітчизни — доручило мені оголосити історичний документ — Хартію відродження держави України-Руси.
Воля зробив паузу, очікуючи на радісні вигуки, але майдан мовчав.
— Ми, народне віче, — об'єднані бажанням подолати смертельну небезпеку, що нависла над нашим народом, над усіма народами земної кулі в результаті Четвертої глобальної війни, — сповнені рішучості чимшвидше побороти згубні наслідки Великого Вибуху і Великої Темряви, — маючи намір відновити геополітичну роль і міжнародну правосуб'єктність Української держави у кордонах 1991–2077 років, урочисто проголошуємо:
Сьогодні, шістнадцятого березня 2079 року, відроджується тисячолітня держава укрів, русів та інших народів, що з давніх-давен проживають на своїй древній землі. Ім'я цій державі — Україна-Русь!
Ми повертаємо державі нашій споконвічне ім'я Русь, вкрадене у нашого народу ворогами з Півночі. Слава Україні-Руси!
Ці слова викликали нарешті реакцію майдану: почулися оплески, вигуки «Слава!». Церковний хор, що складався з семінаристів у чорних сюртуках, проспівав «Алілуя!».
Перечекавши, доли радісний гомін майдану вщухне, Василь Воля продовжив:
— Хартія відродження України-Руси є посланням народові нашому багатостраждальному, народам і державам усього світу про нашу непорушну волю…
«Тут слово «воля» треба писати з великої літери», — подумав Гайдук.
— … бути сильною, об'єднаною демократичною нацією, покінчити назавжди з феодальним минулим, з олігархічною системою правління, з національним приниженням.
Символічно, що наша держава виникає в Нульовий Час, Час Zero, коли можемо починати все спочатку, не обтяжені ніякими злочинами і забобонами минулого; з цього дня ми почнемо нове обчислення часу, започаткуємо наш новий український календар.
Нова держава будується як вільний конфедеративний союз самоврядних міст і земель України-Руси зі столицею в Києві, об'єднаний спільними цілями і спільною зовнішньою і безпековою політикою. Україна-Русь складатиметься з чотирнадцяти самостійних суб'єктів Конфедерації, а відтак на нашому прапорі і державному гербі засяють чотирнадцять золотих зірок… Слава цьому сузір'ю! І нехай зростає в ньому кількість зірок! Таких, як Холмщина, Підляшшя, Курщина та Кубань! Вчора віче затвердило текст тимчасової — так званої малої — Конституції держави, яка гарантує всім громадянам незалежно від національної, релігійної, політичної, культурної чи сексуальної орієнтації рівні права і політичні свободи. Велика Конституція України-Руси буде розроблена спеціальною законодавчою асамблеєю і затверджена народним референдумом.