Мільйон на рулетці
- Автор: Є Євген
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-365-002-8
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Мільйон на рулетці». Краткое содержание книги:
А на кону стоять гроші. Багато грошей, навіть непристойно багато грошей. А до того ще ваше життя. На додаток. Згодні?
Тоді граємо. Ставок більше немає. За рулеткою видатний майстер подібних ігор Євген Є.
— Грахххх!!! — наша машина підстрибнула, вдарилася днищем об камені, на бруківку посипалися іскри.
Заторохкотіла, падаючи, вихлопна труба. Із неймовірним ревінням ми летіли, як зграя довгобородих байкерів.
— Накинете сотню, — сказав таксист, — машину доведеться ремонтувати.
— За це можеш не переживати, — відповів Мишко.
Ми оминули вогняний ланцюг ліхтарів проспекту і, освітивши на мить білі стіни якоїсь церковки, сколихнули гуркотом мотора відразу три шахти прохідних дворів.
БМВ мчав за нами і не відставав.
Розділ 50
«Льоня, друг Мишка»
Ми летіли стрілою по нічному місту, лякали закоханих і радували п’яні ватаги. Перед очима миготіли зачинені магазини, поодинокі дерева і пам’ятники, темні будинки і незворушні повії, які лише зрідка дивилися нам услід.
БМВ не відставав, і Мишкові це не подобалося.
— Щось ми дуже повземо, — сказав він таксистові.
— А ти підбий його, — холоднокровно мовив той. — Може, відстане.
Таксист різко крутнув кермо убік і звернув на міст над чорною водою ріки.
За хвилину ми опинилися на вулиці, в лабіринті триповерхових будиночків.
— От і… — полегшено зітхнув таксист, але не встиг сказати «все».
Виїхавши з лабіринту, ми побачили, що прямо на нас їде вже дві машини.
— А їх побільшало, — сказав я.
Мишко промовчав.
Ми знову пірнули в лабіринт, але мисливці не відставали ні на крок.
Найгірше було те, що коли ми виїхали на якусь відносно широку вулицю, то побачили ще одну машину. Це вже була третя.
— Прокляття! — заревів Мишко.
Я озирнувся і побачив, як в опущене скло дверцят однієї з машин висовується стрілець з короткоствольним автоматом.
— Ну що ж, сам напросився.
Мишко витяг пістолет і теж поліз у вікно.
Але стрілець натиснув на курок першим.
— Тримайся! — крикнув таксист і звернув убік.
Автоматна черга просвистіла зовсім близько. Майже поруч.
Потому Мишко вистрілив у відповідь, він випустив мало не всю обойму.
Я не знаю, чи вцілив він, але автоматник одразу сховався назад у машину і більше не висовувався.
— Тримайтеся, — крикнув таксист. Ми вискочили на бордюр алеї, що розподіляла вулицю, і гепнулися вниз, — ще раз, — і ми вже опинилися на протилежному боці.
Але всі три машини з мисливцями повторили наш маневр.
Раптом переслідувачі розділилися. Перша з машин повернула праворуч, а друга — ліворуч.
— Усе, — сказав таксист.
— Тобто все? — запитав Мишко.
— Перед площею два виїзди. Там вони нас і піймають.
— Тоді розвертайся, — сказав я.
— Можна, — відповів таксист.
Він ударив по гальмах, і наша машина завмерла на місці. Мисливці, промчали повз нас, а таксист розвернувся і чкурнув геть від площі, що могла стати для нас пасткою.
Уже через секунду мисливці наздогнали нас.
Поки за нами їхала одна машина, ми мали шанси.
— Може, зупинимося, — запитав Мишко.
— Краще не треба, — відповів таксист.
Через мить з бічної вулички вигулькнула друга машина з мисливцями, а кілометрів за два з протилежного боку на нас неслася третя машина.
Продовжуючи мчати на максимальній швидкості, таксист глянув на панель і сказав:
— Бензину вистачить години на дві.
— І все? — перепитав Мишко.
— Більш не протягнемо.
— Ну, гаразд.
Мишко поліз у кишеню і замість пістолета витяг телефон.
— Льоню, це Мишко. Не гнівайся, що так пізно.
— …
— Я знав, що не спиш.
— Можеш допомогти?
— Та нормально. Випустив оце щойно обойму в якихось недоумків, що женуться за нами аж на трьох машинах. І, схоже, не для того, щоб запропонувати випити з нами. Можеш допомогти?
— …
— Не знаю… Під «Чорним Ангелом»… — Мишко озирнувся і продиктував номер однієї з машин, — двадцять сім п’ять чотирнадцять «З» «З»… Мені теж невідомий.
— …
— Добре. Спробуємо. Де?
— …
— Але, я не знаю міста… Почекай, дам трубку таксистові.
— Слухаю, — сказав таксист. — Зрозумів. Зрозумів. Домовилися, — і повернув Мишкові слухавку.
— Знаєш де це? — запитав Мишко.
— Звичайно, — відповів таксист.
Хвилин сорок ми кружляли містом. Мишко тричі вилазив у вікно, щоб поціляти у мисливців, які повсякчас стріляли у нас. Нарешті таксист сказав: