Смертниці
- Автор: Герритсен Тесс
- Серия: Джейн Риццоли и Маура Айлз #5
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-8093-9
- Переводчик: Елена Оксенич
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Смертниці». Краткое содержание книги:
— Тобі краще? — спитав він.
— Му-у.
Детектив поліції Лісбурга Едді Вордлоу був не надто радий їх бачити. Йому було за сорок: кисле обличчя й очі, які не всміхалися навіть тоді, коли це намагалися зробити вуста. Джейн не могла вирішити, чи він просто втомлений, чи роздратований їхнім приїздом. Перш ніж потиснути їм руки, він спитав документи і аж до образливого довго вивчав їх, наче був певен, що це підробки. Тільки після цього похмуро потиснув гостям руки й провів їх за рецепцію.
— Я зранку говорив із детективом Муром, — сказав він, неквапно ведучи їх коридором.
— Ми сказали йому, що летимо до вас, — мовила Джейн.
— Він каже, що ви обоє нічого. — Вордлоу пошарудів у кишені, дістаючи ключі, тоді спинився й озирнувся на них. — Я мусив вас обох перевірити, тож порозпитував трохи. Це щоб ви розуміли, що відбувається.
— Насправді ми не розуміємо, — завважила Джейн. — Намагаємося самі тут розібратися.
— Та невже? — пирхнув детектив. — Вітаю в нашому клубі.
Він відімкнув двері, провів їх до невеликої конференц-зали. На столі стояла картонна коробка з промаркованим номером справи і стосом тек. Вордлоу показав на коробку.
— Бачите, скільки тут усього. Я не зміг усе скопіювати. Відправив Муру лише те, чим тоді вважав за краще поділитися. Ця справа — страшна лажа від початку, і я мушу бути на всі сто впевнений у тих, хто ці папери бачить.
— Хочете ще раз глянути мої документи? — спитала Джейн. — Можете зв’язатися з будь-ким у моєму відділі. Там усі знають мою роботу.
— Не у вас річ, детективе. З копами в мене проблем немає. А от народ із бюро… — Він зиркнув на Гебріела. — Мушу бути обачніший. Особливо зважаючи на те, що досі було.
Гебріел відповів йому з тим холодним непроникним виглядом, якого вмів набувати миттєво і який колись тримав Джейн на відстані, коли вони щойно зустрілися:
— Якщо ви тривожитеся через мене, детективе, обговорімо це зараз, поки не зайшли далі.
— Чому ви тут, агенте Дін? Ваші люди вже продивилися все, що в нас є.
— Цим займається ФБР? — перепитала Джейн.
Вордлоу глянув на неї.
— Вони звеліли надати їм копії всього. Кожного папірця з цієї коробки. Нашим криміналістам не довіряють, то привезли навіть своїх лаборантів для огляду доказів. Федерали все бачили. — Він розвернувся до Гебріела. — Якщо маєте запитання щодо справи, то, може, зверніться до своїх приятелів у бюро?
— Повірте, я ручаюся за агента Діна, — втрутилася Джейн. — Ми з ним одружені.
— Так, Мур мені сказав, — засміявся Вордлоу й похитав головою. — Федерал і коп. Я сказав би: це однаково що кішці за собаку вийти.
Він потягнувся до коробки.
— Гаразд, тут усе, чого ви хотіли. Папери з розслідування. Звіти.
Детектив діставав теки по одній і ляскав ними об стіл.
— Звіти з розтинів. Фото жертв. Оперативні журнали. Прес-релізи й вирізки з газет…
Він зупинився, наче щось раптом пригадав.
— Є ще дещо, що вам знадобиться, — мовив Вордлоу й розвернувся до дверей. — Зараз принесу.
За кілька хвилин він з’явився з відеокасетою. Пояснив:
— Я їх тримаю в себе в столі, під замком. Тут вештається стільки федералів, що так безпечніше.
Вордлоу пройшов до шафи, викотив монітор і відеоплеєр.
— Ми близько до Вашингтона, тож час від часу маємо справи з… ну, політичними ускладненнями, — сказав він, розплутуючи дріт. — Знаєте, коли виборні чиновники погано поводяться. Кілька років тому загинула дружина сенатора: її «Мерседес» перекинувся на одній з провінційних доріг. Проблема в тому, що за кермом був не її чоловік. Ще гірше — то був співробітник посольства Росії. Бачили б ви, як швидко ФБР прибігло до нас у цій справі. — Він увімкнув телевізор, випростався й подивився на них. — З цією справою в мене відчуття дежавю.
— Думаєте, без політики не обійшлося? — запитав Гебріел.
— Ви знаєте, кому насправді належить той будинок? Ми кілька тижнів це розкопували.
— Дочірній компанії «Баллентрі Компані».
— І це — уже політика. Ідеться про вашингтонського Голіафа. Приятелі Білого дому, найбільший підрядник міністерства оборони. Я тоді не знав, за що беруся. Знайти п’ятьох мертвих жінок — це вже паскудно. Додайте політику, втручання ФБР, і я готовий, чорт забирай, піти на пенсію раніше.
Вордлоу вставив плівку до плеєра, схопив пульт і натиснув кнопку.
На моніторі з’явилися притрушені снігом дерева. День був ясний, під сонцем іскрами спалахувала крига.
— Дзвінок у 911 надійшов десь о десятій ранку, — сказав Вордлоу. — Чоловік, відмовився назватися. Просто хотів повідомити, що щось сталось у будинку на Дірфілд-роуд і що поліції варто туди з’їздити. На Дірфілд-роуд мало будинків, тож патрульні доволі швидко збагнули, про яке житло йдеться.