Львів самотніх сердець

Раббі Нехемія Коен, сказавши одного разу, що його народ — це народ розбрату, на жаль, анітрошки не перебільшував. Ще три століття тому єврейський Львів поділився на дві ворогуючі громади — міську й передміську. Міські євреї належали королю Речі Посполитої, їхні свободи захищались привілеями. Євреї з передмістя, наприклад, Краківського, про це могли тільки мріяти й пробувати назбирати грошей, щоб як не самі, то хоча б їхні діти або онуки викупили собі дозвіл жити в місті.

У двох громад усе було порізно: власні рабини, свої меламеди й різники. Хліб вони купували також неоднаковий, і воду брали кожен зі своєї криниці. Об’єднував їх лише цвинтар. Небіжчиків, які при житті ніколи один одному не сказали доброго слова, або й билися, доводилося ховати в одній землі.

Ера розкриття Месії обіцяла припинити ці чвари. Шабтай Цві проголосив настання «кібуц галуйот» — об’єднання всіх єврейських громад, де б вони не перебували.

Але нічого не змінилося, навпаки, стало ще гірше. Чвари, що почалися в останній чверті XVII століття, зачаївшись, тривали майже усе наступне століття, ставши чимсь на кшталт неоголошеної цивільної війни.

Лінія розколу проходила вже не тільки по тому, до якої громади, міської чи передміської ти належиш, але й чи визнаєш або відкидаєш месіанство Шабтая Цві. Через зайшлого турецького єврея Азіз Мухаммеда, дервіша Бекташі, діти залишали дім з батьківськими прокльонами, розривались заручини й скасовувались угоди, доньки втрачали віно, а сини — спадок.

Чоловік, що ніколи не був у Левиному місті, але послав туди свого названого брата Леві Михаеля, проповідував єдність єврейського народу.

У рідному Ізмірі, де вихідці з Іспанії й Португалії ворогували з романіотами[40], що оселились раніше, Шабтай Цві навмисно молився один день у синагозі «Португалія», іншого — у синагозі іспанських євреїв, а на третій — у найстарішій, романіотській. І ось він, хто навчав єдності розрізнених, став мимоволі винуватцем конфлікту…

Та ще й якого! Якщо раніше ці чвари вважалися суто єврейською справою, то тепер у них виявилися вплутаними усі. Сабатіанці не обмежувалися суботньою проповіддю в синагогах. Вони скандалили в мечетях Осяйної Порти, у польських костелах і вірменських храмах, караїмських кенасах і грецьких церквах. На це в них були підстави: відновлення юдаїзму в дні приходу Машіаха мало на увазі відновлення всіх релігій.