Львів самотніх сердець

С. 122: Завдяки раббі Нехемії [Коена] => Коену сабатіанство в Галичині ставало вельми модною єрессю, ніби й не було ніколи «ночі святого відречення».

С. 124: Рік за роком його вчив батько, що не про пристрасть ця поема, а про союз єврейського народу, зображеного в образі красуні Шуламіт, з Б-жественною мудрістю, [представленої] => представленою найрозумнішим з усіх царів минулого, Шломо.

С. 134: — [Накращою] => Найкращою віддякою буде ваша любов, ясновельможна, — усміхнувся Леві.

С. 150: — Юзю, — сказала негритянка до пана [Ухвятовському] Ухвятовського, — а чого ти не обідаєш?

С. 152: [Зетеленькав] => Зателенькав дзвоник, скрипнули незмащені дверні завіси, і раббі проковзнув у приємні напівсутінки.

С. 153: Ми не завжди знаходили олії, щоб підсмажити на обід шматок риби, зате заправляли найкращою маслиновою свої [ханукальнs] => ханукальні світильники й більші менори в синагогах.

С. 166-167: Тільки для таких злих сердець відчинялися страшні двері в «асиру», і тільки там міг [провидити] => проводити дні в каятті на самоті затятий злочинець.

С. 167: Сидячи в блазнівськім кріслі, [обтягнутого] => обтягнутому гидкою вепрячою шкірою й обвішаному довгими ослячими хвостами, засуджений нудився.

С. 167: Вепр в алегоричній мові тієї епохи [символизував] => символізував хіть та ненажерливість, а осел — тупість і впертість. Крім цього, шкірами цих тварин євреям [забронялось] => заборонялось оббивати меблі.

С. 169: Спочатку подумали, що вона потрапила під коня, або заблукала [лабіриниті] => в лабіринті грецьких крамниць, або навіть утекла від осоружного життя куди-небудь за місто.