Вона

— О, супер, — Андрій усміхнувся, обіймаючи Анну, яка задоволена але й трохи втомлена поклала йому голову на плече. Ми все зробили, але ви все теж побачите завтра))).

— Тоді, можливо, повечеряємо?

— Так, ми зараз, віднесемо речі на гору, приймемо душ і будемо внизу).

— Домовились, — Тарас поцілував Марі в чоло. — Тоді дозвольте нам за вами доглянути))). Ми все приготуємо, поки ви, віднесете речі.

Дівчата піднялись на гору.

— Правда, це ніби не з нами відбувається? — Анна повалилась на ліжко й усміхалась до стелі.

— Так… Але я однаково чудово розумію, що я не змінилась, нічого не змінилось, сон мене може покликати в будь-який час і я поїду. І можу не повернутись. І я розумію, що поки ми тут готуємось до вечері, десь у світі інші борці борються з нечистю, хтось виходить переможцем з двобою, хтось терпить поразку. Що потойбічні істоти скрізь, маскуються. Усі маскуються й добрі й погані. І Я НІ НА МИТЬ ПРО ЦЕ НЕ ЗАБУВАЮ.

— Але чи могла ти подумати, що з нами може статись щось хороше? Що ми теж заслуговуємо на щось таке ж як і в простих людей.

— Але ми не прості люди), — Марі сіла біля подруги.

— Ти не проста), — Анна припіднялась і поглянула на подругу.

— Ми всі). Але так), зараз ми як ніколи схожі на простих людей, якщо не брати до уваги за яких умов ми до цього прийшли).

— Ой, крихітко, ну ти не можеш не ускладнювати). Просто насолоджуйся моментом), — і Анна знову лягла на ліжко.

І поки вони переодягались, хлопці все підготували. За вечерею всі жартували, сміялись і насолоджувались смачною їжею та вином))). Марі дивилась на все це і не могла повірити, що це все відбувається насправді. Вона дивилась на друзів, Тараса, які про щось говорили. Анна голосно й весело засміялась. Марі завмерла на секунду, вона хотіла зберегти в пам’яті саме цей момент. Момент, коли вони всі разом і всі абсолютно щасливі. Марі поглянула на Тараса. Що чекатиме їх? Перевела погляд на Анну. Яке життя її чекає після одруження? І чи щось взагалі зміниться? Поглянула на Андрія. Яку мрію він знайде в житті? Адже Анна тепер його. Ця нездійсненна мрія стала реальністю. Але зараз, саме в цей момент вона не хотіла думати ні про що, Марі насолоджувалась моментом.

Повечерявши, Тарас запропонував посидіти в кабінеті і ще чогось випити. Вони посідали парами й пили вино, усі були веселі й розігріті.

— Боже, Марі, ти ж об’їхала пів країни, — в голосі Анни відчувалось захоплення. — Стільки напевно бачила різних місць?

— У мене зазвичай немає часу на екскурсії, — Марі промовила це з невеликою тінню суму, і водночас її тішило захоплення Анни.

— Ти ж просто супер герой. Ти робиш те, що іншим не під силу. Ні, ні це правда! — ніби запевняючи усіх у своїй правоті. Хлопці просто слухали й хитали головою. — Ти ж перемагала таких створінь, просто побачивши яких, ми б померли з переляку.