Доставка щастя. Шлях до прибутку, задоволення і мрії

Та зрештою на розпродажі я купила дві бульби батату по тридцять дев’ять центів за штуку. На цьому мої передріздвяні шопінг-тури закінчилися. Настав Святвечір, я приготувала свій батат. У мене не було ні спецій, ні навіть каструлі, щоб його зварити. Знайшла трохи харчової фольги, що нею і скористалася.

Оглянувши кухонну шафку, побачила там упаковку какао зі шматочками маршмелов. Просіявши порошок через сито, відібрала шматочки маршмелов, сполоснула під краном і додала їх у батат для смаку.

Я з’їла все, хоч це й було несмачно. Але дивно те... що я почувалася щасливою, як ніколи досі. Довіку пам’ятатиму, як я раділа того вечора. А могла б оплакувати лиху долю, жаліти себе за це самотнє Різдво, яке раніше завжди відзначала в родинному колі, за столом, що вгинався від наїдків.

Я відчувала, як принцип «досягати меншим більшого» допомагає подолати чорну смугу, примушує вдаватися до нестандартних рішень і в особистому житті, і на роботі. Не буває універсального способу досягти мети — таких способів завжди безліч. І ось для того, щоб його знайти, придумати, задіяти, потрібен креативний і відкритий розум. Тут, у Zappos, я стала більш творчою, завзятішою, винахідливішою, ніж деінде.

Тут перешкоди на шляху — це всього лише перешкоди на шляху, а не безнадійні глухі кути. А труднощі в нас викликають не розпач, а душевний підйом.

Згадуючи те Різдво кількарічної давнини, коли я готувала батат, досягаючи меншим більшого, тепер я напевно знаю: будь-яка життєва проблема є просто довгоочікуваним викликом, що дозволяє вчитись і зростати. За час, що тут працюю, я знову стала власницею таких матеріальних благ як телефон, автомобіль, будинок, постійний запас продовольчих товарів (і батату зокрема!).