Закляття відьмака

Я підвівся та й пішов до Лавра. Він не чув, як я став над ним, хоч чутливішого чоловіка я не бачив: на найменший порух звертав увагу. Після найслабшого шерхоту він завмирав і прислухався. Зараз ніякої увага! Сталевим шильцем-різачком колупає-одчищає свіжу відливку. Думав — корона із алхимницького золота. А воно — срібло. Знизу обруч пальців на два — два з половиною. Гранчастий такий обруч. З нього виростають чотири пагони крину і чотири хрестики. Я живцем жодної корони не бачив. Тільки Шапку Золоту один раз у Москві. І то здаля-здалеку. Та ще бачив тверського князя в старосвітській, ще з київських часів, шапці соболиній із срібним злащеним вінцем. Бачив у старосвітських книгах вінці цісарські та німецькі корони в одній латинській книзі.

Срібний відливок — вінець і паростки. Паче нічого й не було в тому. І лежав на звичайних дубових дошках столу. А однак щось вже було ніби навколо нього в повітрі розлите. І це ж не справжня корона, а фальшива, алхимницька! Та сила від неї променилась. Поки я роздивлявся на блискотливі грані вінця, Лавр правив шильцем нерівності відливки. Я все чудувався, як воно виходить — гранчастий такий обручик, чотири вершки крину, чотири хрестики — і в тій короні скріплено владу над усіма станами: над хлопами, над міщанами і над боярами! Багатство, силу, зброю — все тримає гілчастий обручик. Ой, нелюдську справу замислив Лавр. Та ще неймовірнішим було, що він усе витягав на своїх плечах…

Я аж здригнувся, коли він сказав:

— Брате! Іди до Обухова. Віддаси листа дякові Іллінської церкви. І зразу повертайся сюди. Одяг тобі зготував. Отам кожух і каптан. Кожух ще добрий, а каптан зовсім новий. Може, рукава короткі. Дві пари онуч. Чоботи збиті. Візьми он московську патерицю — ослоп. Зброя добра. І підпертися можна, як буде важко йти. І від вовків захист. Оно свисток із козиної кістки. Щосили дми — вовки відійдуть. Тільки сам свисту не почуєш! І не дивуйся. Ти хіба не чув про безголосні свистки, що злодії в княжих лісах вживають? Га? Чув? Ну от, ті свистки приваблюють псів, а цей відлякує. Біля Буславки є опарини. Добре випробуй кригу і викинь он те сміття. Я добре ув’язав його лубом. А ти розкидаєш усе, розпотрошиш. Торба зготована. Там хліб, сало, часник. Пляшка меду. І пляшечка зілля. Зілля обережно ковтай — пекуча річ. Тільки для бадьорості і проти пропасниці.