Ларган-сагиб не говорив настільки прямо, але його поради перегукувалися з Магбубовими, і висновки пішли Кімові на користь. Тепер замість вештатися по Лакнау в місцевому одязі, він намагався листовно домовитися з Магбубом, їхав до його табору і там переодягався під пильним оком патана. Якби його експедиційна коробочка з фарбами, якими він під час навчання розмальовував карти, могла розповісти про його пригоди на канікулах, то Кіма виключили б зі школи. Якось вони з Магбубом довезли три платформи коней для кінної трамвайної лінії аж у прекрасне місто Бомбей, і Магбуб Алі ледь не розтанув, коли Кім запропонував йому переплисти на одномачтовому вітрильнику Індійський океан і купити арабських коней, бо як він зрозумів із розмови з Абдул Рахманом, вони коштують дорожче, ніж прості кабульці.
Кім занурив пальці у їжу разом із великим торговцем, коли вони з Магбубом Алі та кількома його єдиновірцями були запрошені на обід на пошану хаджу. Назад вони поверталися морем через Карачі, й тоді Кіма вперше в житті спіткала морська хвороба, і він сидів на форлюку каботажного пароплава, твердо переконаний, що його отруїли. Славнозвісна коробочка з ліками від бабу не допомогла, хоча й Кім її поповнив у Бомбеї. Магбуб мав справи у Кветті і там Кім, за визнанням самого Магбуба, з головою окупив витрати на своє утримання, провівши чотири дивовижні дні під виглядом кухарчука у будинку одного товстого старшини інтендантства, із чийого бюрка Кім у сприятливий момент поцупив маленьку облікову книжку з тоненькими сторінками на веленевому папері і переписував її — там ішлося нібито лише про купівлю великої рогатої худоби та верблюдів — усеньку спекотну ніч, лежачи при місячному світлі за якимось хлівцем. Потім він повернув книжечку на місце і, за вказівкою Магбуба, покинув службу не спитавши платні, а за шість миль від міста приєднався до торговця, маючи копію книжечки за пазухою.
— Той вояка — дрібна риба, — пояснив Магбуб Алі, — але прийде час, і ми впіймаємо більшу. Він усього лише продавав биків за подвійною ціною: одна — для себе, інша — для уряду, я вважаю, що це не гріх.
— Але ж я міг просто викрасти книжечку та й по всьому!
— Тоді він би злякався і поскаржився своєму начальникові. І тоді ми могли би упустити велику партію нарізних гвинтівок, які переправляють із Кветти на північ. Гра настільки розлога, що одним поглядом можна охопити лише маленьку частинку.
— Ого! — прикусив язика Кім. Це було на канікулах під час мусону, після того, як він отримав відзнаку за математичні успіхи. Тодішні різдвяні канікули він провів — за винятком десяти днів, витрачених на особисті розваги — у домі Ларган-сагиба, де здебільшого сидів перед тріскотливим вогнищем: дорога на Джакко була на чотири фути засипана снігом, а малий індієць поїхав одружуватися, тож Кім допомагав Ларганові нанизувати перли. Той примушував Кіма вивчати цілі сури Корану напам’ять, аж поки той не навчився відтворювати їх з усіма розкотами й переливами інтонацій справдешнього мулли. Понад те, він навчив Кіма назвам і особливостям багатьох місцевих ліків, а також чаклуванням, із якими ці ліки слід було давати. Вечорами він виписував на пергаменті магічні знаки — вишукані пентаграми, увінчані іменами демонів Марри й Авана-супутника царів — фантастично вималювані по кутках. Більш корисними були його поради Кімові щодо догляду за власним тілом, лікування нападів лихоманки і простих дорожніх засобів лікування. За тиждень до того, як Кімові час було повертатися, полковник Крейтон-сагиб — й це було несправедливо з його боку — надіслав йому екзаменаційного листа, питання в якому стосувалися виключно вимірювальних рейок, ланцюжків, з’єднань і кутів.
Наступні канікули Кім провів із Магбубом Алі, там, між іншим, ледь не загинув від спраги по дорозі до загадкового міста Біканіра — верхи на верблюді через піски, де криниці викопані вглиб на чотириста футів і викладені по всій довжині верблюдячими кістками. Кім вважав цю подорож не надто приємною, бо полковник, усупереч домовленостям, загадав йому зняти карту того дикого, обнесеного стінами міста. А оскільки мусульманським хлопчикам-конярам і чистильникам люльок не бажано тягати вимірювальні ланцюжки довкола столиці незалежної місцевої держави, Кім мусив вимірювати відстані вервицею. Компас він застосовував, коли була змога, здебільшого у сутінках, як верблюдів уже було нагодовано. І за допомогою своєї маленької експедиційної коробочки з фарбами, де було всього шість кольорових брусочків і три пензлики, Кім відтворив щось доволі схоже на план міста Джейсалміра. Магбуб реготав від душі і порадив заодно написати вже й звіт. І Кім узявся до праці на останніх сторінках облікової книги, яка лежала під крилом улюбленого Магбубового сідла.
вернуться
138
«Твій сокіл надто довго терпить кліть» — епіграф до розділу взято з незавершеної п’єси Кіплінґа «Варта Гоу». Переклав Володимир Чернишенко.
