Гаррі Поттер і орден Фенікса
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- Переводчик: Морозов Віктор
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса». Краткое содержание книги:
— Аж не віриться, що нам надавали стільки домашніх завдань, — розпачливо пробелькотів Рон.
— А чому ти нічого не зробив учора? — поцікавилася Герміона. — І взагалі, де ти був?
— Я був... ходив прогулятися, — ухильно відповів Рон. Гаррі виразно відчув, що не він один щось приховує.
Друге покарання було нічим не краще за перше. в Гаррі на руці почервоніла набагато раніше та ще й запалилася. Гаррі подумав, що навряд чи вона гоїтиметься так само добре, як учора. Незабаром рана роз'їсть йому руку і Амбридж, мабуть, буде задоволена. Але він жоднісінького разу не застогнав від болю і від часу прибуття в кабінет до виходу з нього, знову далеко за північ, не промовив нічого, крім "добрий вечір" та "на добраніч".
А от ситуація з домашніми завданнями була просто катастрофічна, тому, повернувшись до ґрифіндорської вітальні, він не пішов спати, хоч і був абсолютно виснажений, а розкрив підручники й почав писати для Снейпа реферат про місячні камені. Закінчив його о пів на другу ночі. Знав, що реферат поганенький, але іншого виходу не було: якби він його взагалі не здав, то наступне покарання було б від Снейпа. Він ще нашкрябав відповіді на поставлені професоркою Макґонеґел запитання, щось там писнув на тему належного догляду за посіпачками для професорки Граблі-Планки і поплентався до ліжка. Впав, не роздягаючись, просто на ковдру і миттю заснув.
Четвер минув, наче в тумані суцільної втоми. Рон також мав невиспаний вигляд, хоч Гаррі й не розумів, чому. Третє Гарріне покарання минуло так само, як і попередні два, хіба що після двох годин слова "Янеповиненбрехати" вже не зникли з руки, а залишилися там, стікаючи краплинками крові. Гострюще перо на якусь мить перестало шкрябати, і професорка Амбридж підвела голову.
— Ага, — м'яко сказала вона і обійшла довкола столу, Щоб краще роздивитися руку. — Добре. Це тепер буде для вас нагадування, ясно? Сьогодні можете йти.
— Чи мушу я приходити й завтра? — запитав Гаррі, беручи портфель лівою рукою замість правої, що шалено пекла.
— Аякже, — широко всміхнулася професорка Амбридж. — Я вважаю, що, попрацювавши іще один вечір, ми трохи глибше закарбуємо ці слова.
Гаррі й не уявляв, що на світі може знайтися вчитель, якого він ненавидітиме більше за Снейпа, але, крокуючи до ґрифіндорської вежі, мусив визнати, що на цю роль з'явився серйозний претендент.
"Вона мерзенна, — думав він, піднімаючись по сходах на восьмий поверх, — мерзенна, збочена, божевільна бабера..."
— Рон?
На поверсі він завернув праворуч і ледь не наштовхнувся на Рона, що причаївся за статуєю Лаклана Довготелесого, стискаючи в руках мітлу. Рон аж підстрибнув з несподіванки, коли побачив Гаррі, й намагався сховати за спиною свого новісінького "Чистомета-11".
— Що ти тут робиш?
— Е-е... нічого. А тищо робиш? Гаррі насупився.
— Перестань! Мені можеш сказати! Чого ти тут ховаєшся?
— Я... я ховаюся від Фреда й Джорджа, якщо хочеш знати, — відповів Рон. — Вони тут щойно пройшли з групою першокласників, — мабуть, знову випробовують на них свої винаходи. У вітальні ж вони не можуть цього робити, бо там зараз Герміона.
Він молов це все поспіхом і гарячково.
— Але навіщо тобі мітла? Ти що, збирався літати? — дспитувався Гаррі.
— Я... ну... гаразд, я тобі скажу, тільки не смійся, добре? — почав виправдовуватися Рон, червоніючи мов рак. — Я... я хотів спробувати себе на ґрифіндорського воротаря, бо маю вже нормальну мітлу. От. Можеш тепер сміятися.
— Чого це я маю сміятися, — заперечив Гаррі. Рон закліпав очима. — Це класна думка! Було б круто, якби ти потрапив у команду! Я ще ніколи не бачив тебе воротарем. Ти добре граєш?
— Непогано, — зізнався Рон, страшенно втішений реакцією Гаррі. — Чарлі, Фред і Джордж завжди ставили мене на ворота, коли на канікулах тренувалися.
— То ти сьогодні теж тренувався?
— Я тренуюся щовечора, з вівторка... але тільки сам. Я зачаровував квафели, щоб вони летіли на мене, але це було нелегко, і не знаю, чи багато буде з цього користі. — Рон мав нервовий і стурбований вигляд. — Фред і Джордж реготатимуть як дурні, коли я з'явлюся на пробі. Вони постійно роблять з мене ідіота, відколи я став старостою.
— Я так хотів би прийти на пробу, — гірко зітхнув Гаррі, коли вони разом пішли до вітальні.
— І я хотів би... Гаррі, а що це в тебе на руці?
Гаррі, котрий щойно почухав носа правою рукою, намагався її сховати, але так само безуспішно, як Рон перед цим ховав мітлу.
— Просто порізався... нічого... це...
Та Рон уже схопив Гаррі за руку й пильно придивився. Якусь мить він розглядав слова, вирізані на шкірі, а тоді зблід і відпустив Гаррі.
— Ти ж казав, що просто переписуєш речення?
Гаррі завагався, але ж Рон був з ним відвертий... Тож і він розповів Ронові всю правду про своє покарання.
— Стара карга! — з огидою прошепотів Рон, коли вони зупинилися перед Гладкою Пані, що мирно сопіла носом, притуливши голову до рамки. — Вона хвора! Піди до Макґонеґелки, розкажи їй усе!
— Ні, — одразу ж заперечив Гаррі. — Нехай не радіє, що дістала мене до печінок.
— Дістала? Не можна, щоб їй це так минулося!
— Не знаю, чи Макґонеґелка може на неї вплинути, — засумнівався Гаррі.
— А Дамблдор? Скажи тоді Дамблдорові!
— Ні, — категорично заперечив Гаррі.
— Чому?
— У нього своїх проблем вистачає, — пояснив Гаррі, хоч це й не була справжня причина. Він не збирався йти до Дамблдора за допомогою, якщо Дамблдор з самого червня ще ні разу з ним не заговорив.