Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
Треба зазначити, що на 2-й Галицький корпус випадала важка доля почати марш на Проскурів без жодного відпочинку. З польського фронту – впрост на большевицький. В цей же час уже спокійно розташувалися в своїх районах 1-й і 3-й галицькі корпуси. Безумовно, ця обставина мусіла вплинути на рух перетомлених частин 2-го корпусу. Все ж участь 2-го корпусу в наступі спричинилася до наших успіхів, і вони (галичани) виконали поставлене їм завдання.
Моральне значення цієї братерської співпраці було велике. Тепла й урочиста зустріч місцевим населенням галицьких відділів у Проскурові, а також і в інших місцях, спричинилася до піднесення настрою серед вояків Галицької армії. Велика Україна охоплювала своїм впливом вразливу душу галицького вояка і потроху усувала болючі спогади.
Так само Галицька і Наддніпрянська армії почали знайомитися одна з одною на полі бою із спільним ворогом і битися плече-в-плече, та звикли цінити й поважати одна одну.
Бої під Проскуровом, Вапняркою та Жмеринкою стали відомі галицькому військові, і воно на власні очі побачило, що Наддніпрянська армія – хоробрий та добрий бойовий товариш.
Населення Великої України почало цінити слухняні та організовані галицькі частини. Вони не грабували, не гвалтували нарід, а радо допомагали йому, по змозі, навіть у домовій господарській праці. Це була не червона розбещена армія, а армія, що вміє дати собі раду в складних обставинах.
Зближення і взаємна приязнь найшли собі відгук у гостинному обіді, який улаштували Запорожці в Проскурові для вищого командного складу 2-го корпусу. На цьому обіді гучно пролунали лозунги Соборної України і бойового братерства українських армій.
Розділ XV
Вапнярська операція
1-й період з 26 до 31.VІІ. Сх. ч. 10.
3-тя дивізія, цочинаючи з 26.VІІ, веде бої цілком самостійно за посідання Вапнярського залізничного вузла, кожна з сторін намагається захопити Вапнярку і утримати її в своїх руках, – тому ми назвемо цю операцію Вапнярською.
Щоб випередити атаку червоних, які групувалися з метою розбити 3-тю дивізію, пполк. Удовиченко 26-го переходить у наступ і після добового впертого бою (до пізньої ночі) б'є ворога в районі сс. Вербове – Журавлівка й відкидає червоних у напрямку на Тульчин. На ст. Журавлівка захоплено багато ще гарячих паротягів і ешелони з майном та амуніцією.
27-го большевики з боку ст. Крижопіль (Одеський напрямок) перші рішуче атакують 3-тю дивізію, яка встигла повернути фронт на південь. Розпалюються завзяті бої, що тривають до ранку 31.VІІ.
Червоні намагаються, хоч би там що, прорватися на північ, на Вапнярку й подати руку тим частинам, що відскочили на північний схід. Дарма – цей цикль боїв знову кінчається перемогою 3-ї дивізії. Удовиченко, нарешті, давши знамениту відсіч, переходить до рішучого наступу. Ворога розбито й він відходить далеко на південь, приблизно на фронт Рудниця – Ольшанка – Ямпіль.
Треба зазначити, що червоні надсилають окремий відділ, щоб захопити Ямпіль і загрожувати нашій базі – Могилеву. Відтинок уздовж р. Дністер – Могилів прикривали тільки незначні відділи Могилівської залоги. Всі ж свої сили Удовиченко скупчив на Вапнярському напрямку, а на захист Могилева залишив тільки окремі відділи.
Для характеристики цих боїв, наводжу доповідь Удовиченка з 28.VІІ:
Копія, з Томашполя, військова 28.VІІ. Негайно Наштадарму Дієвої.
Оперативний звіт на 23 години 28.VІІ. Мапа три верстви в дюймі.
За минулу добу дивізія перебувала в тяжких боях, в ніч з 27 на 28 цього липня ворог вчинив нічну атаку на ст. Вапнярка з лісу, що на схід від цієї станції. Розпочався тяжкий нічний бій з переважаючими силами ворога. 2-й і 3-й курені 9-го пішого стрілецького полку, під керуванням старшини куреня Чміля, які займали станцію, стійко відбивалися.
Самий вокзал переходив чотири рази з рук до рук, бій провадився виключно рукопаш і гранатами. На 24 годину 27 липня ми мусіли залишити станцію Вапнярку через переважність сил ворога. Але на світанку 28 липня ми знову перейшли в контрнаступ і, розбивши ворога, зайняли станцію Вапнярку. Ворог на одному тільки двірці втратив 28 забитих; у нас забитий ручною гранатою командир 8 сотні і 8 козаків 9-го полку. Командир куреня легко ранений в обличчя. Одночасно ворог повів наступ на 7-й Синій полк, що боронив село Вербове, але зазнавши втрат, відступив. Синій полк мав втрати, головним головним чином раненими.