Жлобологія
- Автор: Водичка Густав, Ешкилев Владимир
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Мистецька агенція «Наш Формат»
- ISBN: 978-966-97344-0-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Жлобологія». Краткое содержание книги:
Книга є рекомендованою для читання всім, хто вважає себе «інтелігентною людиною», «елітою нації», «душой народа», «знавцем істини», відданим адептом «масковского православія» та й, зрештою, кожному, хто хоч раз ставив собі запитання: «Чому в Україні з історією і з добробутом не склалося?».
У всіх текстах збережені особливості мовлення авторів. Уживання ненормативної лексики в окремих авторів не є самоціллю, бо дозоване і вмотивоване емоційністю розмови. Це є невід’ємною складовою діалогу і водночас відтворює авторську стилістику викладу думок. Кожен з авторів у природний для себе спосіб тлумачить певні філософські та культурологічні категорії, про які йдеться в роздумах.
Небажано читати цю книгу людям з обмеженими розумовими здібностями, спричиненими браком освіти, культури та виховання, адептам різних людиноненависницьких ідеологій, особам із ознаками політичної шизофренії та інших афективних станів, дітям до 18-ти років, а також людям із нестабільною психікою.
• Ставати гуру, експертом, opinion-maker’ом виступаючи на конференціях і круглих столах, по радіо і ТБ, дописуючи в усі офлайнові та он-лайнові ЗМІ, ведучи блог, може й не один, також відеоблог, і використовувати всі доступні можливості просування
• Створювати списки, що робити або що не робити і намагатися, щоб у списку завжди була кругла чи символічна кількість пунктів, тому списувати туди всіляку фігню.
P.S.
Не варто було мені розмовляти на цю тему. Або потрібно було називати імена.
Здавалося, що буде смішно, а вийшло дидактично і пафосно. Гидота.
Думаєте, хтось це буде читати? Тільки повні виродки, які не знають, на що вбити час.
Відчуваю, що перетворююся на жлобіху, розмовляючи на таку тему. Чи це тепер називається «гуру»? Здається, це те саме. Поговорімо краще про літературу і її критиків.
Раджу витратити ще трохи грошей і фотошопом створити жлобські образи всіх учасників вашого проекту. Тільки візьміть письмові дозволи, що ми не заперечуємо. Такий собі тест;).
Владислав Шерешевський. «Ой, Мао, Мао...», 2008 р.
Орест Лютий
Фото: Алекс Заклецький
Орест Лютий — професор антропології. Автор проекту «Лагідна українізація». Народився у лютому в м. Стрию. Закінчив «Львівську політехніку» і Віденські курси підвищення кваліфікації ім. 3. Фрейда. Засновник антитоталітарного музичного гурту «Сталін унт Гітлер капут» (2012). Все життя працює над романом і серією картин.
Про людей-жлоботварин
Жлоб — це тварина в людині. А оскільки кожна людина певною мірою тварина, то апріорі всі люди — жлоби. І я не виняток.
Про «матеріально-духовну сегрегацію»
Адже що робить людину людиною? Ті якості, які відрізняють її від тварини. Передусім здатність до самоосвіти, самовдосконалення, самопізнання. Для того, щоби втілювати їх у життя, людина має задіювати розум і волю. Всі вищезгадані якості лежать у площині проявів людського духу. Тому так зване «духовне» життя (вживаю термін «духовне» як найуживаніший і так чи інакше зрозумілий більшості) і робить людину людиною. Проте, закутий у морок фізичного тіла, дух постійно страждає, бо його гнітить недосконалість земного буття людини, яка мусить підтримувати своє матеріальне існування, заробляючи «на хліб щоденний» або просто задовольняючи певні фізіологічні потреби організму. Оцей одвічний конфлікт духу і матерії, душі та тіла знаходить висвітлення у моїй теорії «матеріально-духовної сегрегації».
Якщо коротко, то я для себе чітко поділяю людей на два основні ментальні та водночас психосоматичні типи: «людина земна» (або «homo terrenus») та «homo caelestis», або «людина небесна». У першого типу найяскравіше розвинені риси матеріального характеру, тобто «горизонтальна парадигма», у другого — риси, так би мовити, «духовного» штибу — «вертикальна парадигма».
Явище жлобства, безсумнівно, лежить у площині «горизонтальної парадигми». Одвічний філософський дискурс про взаємини «духу і матерії» я розв’язую у свій суб’єктивний спосіб, а саме: впродовж життя людина має пройти шлях від «homo terrenus» до «homo caelestis». Адже народжується вона створінням земним, залежним від матеріального буття, але завдяки існуванню «божественного імперативу» може приборкати в собі тваринні інстинкти і наблизитися до «висоти небес», тобто до тієї людини, якою задумав її Бог.
Величезна біда людства в тому, що переважна більшість людей воліла б жити тваринним життям. Однак, перебуваючи під впливом так званих цінностей «духовних», що культивуються релігійними організаціями, освітніми інституціями, культурою, вони відчувають постійний дискомфорт, бо ж бути людиною-жлоботвариною — якось «нєпрілічно», оскільки «треба буть культурним». І через те найшвидше розповсюджується світом імітація, симуляція — і відбувається розквіт псевдокультурності, псевдоінтелектуальності, псевдодуховності... Одно слово, якщо бути вкрай категоричним, живемо у квазіпсевдосвіті тотальної брехні і симулякрів.
Про людей-підробок
Жлоб — це людина-підробка. Воно може мати дві ноги, дві руки, голову, щось там казати, щось там пити, курити, жерти чи промовляти якісь сентенції, але це ще не означає, що воно — людина. Бо людина передусім мала б виконувати на цій землі якусь свою місію, від початку призначену їй Богом, бути «на своєму місці». Про таку людину кажуть: «Та це ж лікар (будівничий, артист, водій, кравець, поет, художник, агроном, мисливець, господиня, вчитель, юрист, банкір і т. ін. — необхідне підкреслити) від Бога!»