Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання

Наведене рішення колегії суддів за справою Я. повністю відповідає роз’ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р., «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» (пункти 17 і 18), де зазначено, що при вчиненні декількох умисних убивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115 КК, дії винного кваліфікуються за цими пунктами та за п. 13 ч. 2 зазначеної статті з урахуванням повторності, але покарання за кожним з цих пунктів окремо не призначається[263] (виділено авт. — В.Т.)

Проте слід зазначити, що існують, принаймні, декілька ситуацій, коли навіть у разі вчинення особою тотожних злочинів, передбачених тією самою статтею (частиною статті) КК, вчинене має, все ж таки, визнаватися не тільки повторністю, а й сукупністю злочинів (так звана повторність-сукупність) і, отже, тягти за собою застосування правил ст. 70 КК.

На одну з цих ситуацій безпосередньо вказує і Пленум Верховного Суду України, коли в постанові від 24 жовтня 2003 р. (п. 20) зазначає, що за правилами ст. 70 КК «…призначається покарання і у разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта — як готування до злочину чи замах на нього»[264]. Безумовно, тут маються на увазі тотожні злочинні діяння. Тому, якщо особа вчиняє, наприклад, спочатку замах на крадіжку, а потім такий самий, але вже закінчений злочин, то, незважаючи на те, що ці злочини є тотожними і утворюють собою повторність (ч. 1 ст. 32 КК), що позначається па їх кваліфікації (у наведеному прикладі діяння винного кваліфікуються за ст. 15, ч 1 ст. 185 і ч. 2 ст. 185 КК), але вони повинні тягти за собою ще і призначення покарання за правилами ст. 70 КК. Тобто і тут має місце так звана «повторність-сукупність».