Небесний гість
- Автор: Беляев Александр Романович
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Л. Ф. Ляшко
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Небесний гість». Краткое содержание книги:
У збірку «Небесний гість» ввійшли саме такі незаслужено забуті твори О. Р. Бєляєва. Тут вміщено, зокрема, науково-фантастичну повість «Небесний гість» та кілька маловідомих науково-фантастичних оповідань, присвячених найрізноманітнішим науковим проблемам.
Усі ці твори О. Р. Бєляєва, безперечно, становлять інтерес для любителів фантастики та пригод.
Різко задзвонив телефон.
Брайнт несподівано швидко підвівся, забувши про втому і апатію, і підійшов до телефону. Кін хриплим голосом кричав:
— Нещастя… містер… Холодильні установки не працюють… Аварія. Я зараз буду у вас…
Брайнт повісив трубку, взяв по дорозі скриньку з сигарами, знову вмостився в кріслі, але сигару так і не запалив.
Холодильники не працюють. Це означає… Це означає, що крижаний острів тане. Тане, мов айсберг. І якщо їх не врятують найближчими днями — вони загинуть…
Розмірено звучать удари дзвону. М'який, вологий туман душить. Десь тріщить електричний дзвінок. Телефон? Ні, це, напевно, прийшов Кін. А служник, звичайно, покинув дім і вештається на вулиці. Дисципліна падає. Зв'язки налагодженої організації слабнуть і рвуться… Як несамовито він дзвонить! Треба піти відчинити.
Але Брайнт сидить нерухомо. Він не може поворушити жодним членом. Адже руки і ноги в нього з вати…
4. У Гольфстрімі
Вночі туман віднесло. Місяць наче танцював на небі, зазираючи то в перше вікно, то в друге, то знов у перше, — острів повертався од вітру і морських течій. Глухо шуміли хвилі, розбиваючись об мури острова, звідкись долинали крики, тріск, п'яні пісні. Брайнт усе ще сидів, не роздягаючись, у кріслі біля вікна.
Без стуку ввійшов Кін — зовнішні двері були відчинені, — без запрошення вмостився навпроти Брайнта, взяв сигару з скриньки, закурив.
— Уже всі знають, що холодильники зіпсувались. Люди у відчаї. Дехто з робітників трощить склади і винні погреби. Чуєте? Треба негайно вжити заходів.
— Пошліть поліцію, — апатично відповів Брайнт.
— Що може зробити десяток поліцейських з двома сотнями чоловік?
— Нехай роблять що хочуть. Яке мені діло до цих людей?
— Але ж від їх покірності залежить наша доля, — заперечив Кін.
Брайнт нетерпляче повернувся в кріслі.
— Слухайте, Кін, облишмо цю розмову. Я не капітан корабля і не губернатор острова, я тільки інженер-будівельник і вмію розпоряджатися людьми лише за нормальних умов роботи. Я знаю одне: ця безглузда історія може скомпрометувати мене як інженера і навіть позбавити великої винагороди. А доля острова і цих людей анітрохи не бентежні мене. І… дайте мені спокій, будь ласка.
— Але ж нашому власному життю загрожує небезпека! — майже крикнув Кін. — Знаєте, де ми знаходимось? Нас тягне відгалуження Гольфстріму, яке, відокремлюючись од головного русла, спрямованого на північ, повертає на південний схід, до Іспанії і північно-західних берегів Африки, і на випадкові зустрічі з якимсь судном надії майже нема. Островів поблизу теж нема. Літаки допомогти нам не зможуть.
— У США вже повинні знати про аварію, і нам допоможуть, — сказав Брайнт не зовсім упевнено.
Кін підскочив у кріслі.
— Хто допоможе? Наше акціонерне товариство? Воно вже може вважати себе розореним. Акціонери на організацію рятувальної експедиції не дадуть і долара. Уряд? У найкращому разі він пошле на розшуки кілька міноносців, аби тільки показати, ніби щось робить.
— Ви надто песимістично настроєні, містер. І акціонери, і уряд зроблять усе можливе.
— Пізно. Надто пізно, коли б навіть вони і зробили все можливе. Розшукати нас могли б, напевне, цепеліни [7] , але і їхня допомога спізнюється. Якби були справні холодильники, інша річ. А так нам уже ніщо не допоможе. Береги Європи і Америки далеко. Поки звідти прийде допомога, наш острів стане киселем і потоне.
— Що ж ви пропонуєте?
— Покладатись тільки на себе і шукати способів порятунку, поки острів не занурився у воду. Він уже осів на два метри.
— Шукайте, — байдуже відповів Брайнт.
Кін підвівся, глянув презирливо і гнівно на Брайнта і вигукнув:
— Я бачу, ви зовсім роздавлені катастрофою, містер, — Кін різко повернувся і вибіг з кімнати.
Брайнт сумно посміхнувся і заплющив очі…
Гомін за вікном розбудив його. Брайнт розплющив очі і одразу ж зажмурився, осліплений яскравим промінням сонця. Воно саме сходило.
— Містер Брайнт, містер Брайнт! Ви не спите?
— А, це знову ви, містер Кін? — Брайнт повернувся в кріслі і розплющив очі. — Ну, що нового?
Кін махнув рукою до вікна і сказав:
— Вони мало не побили мене.
Брайнт усміхнувся і глузливо промовив:
— Свого рятівника! І чим ви накликали їхній гнів? — Тим, що ми не подбали про шлюпки і рятувальні пояси для острова, що ми не залишили жодного пароплава.
7
Цепелін — дирижабль твердого типу у вигляді сигари, наповнений газом, легшим від повітря (воднем, гелієм); має велику вантажопідйомність, але незначну швидкість.