Небесний гість

Це оповідання Бєляєва не втратило наукового значення і в наші дні, коли авіація стала висотною і швидкісною.

Літаючи на супутниках-кораблях «Восток-3» та «Восток-4», Ніколаєв і Попович думали про те, що «не заторами той час, коли на зміну літакам прийдуть космічні кораблі, які перевозитимуть пасажирів та вантажі…» Героїчний політ В. Биковського та В. Терешкової — новий крок у освоєнні Космосу.

В оповіданні «Рогатий мамонт» (1938) Бєляєв торкається проблем енергетики майбутнього. Він пише про передачу енергії на великі відстані без дротів, про створення важкої і надгустої матерії з атомів, позбавлених електронів. Припускаючи можливість винайдення засобів ізоляції для такої електроактивної ядерної речовини, письменник розповідає про застосування важкої матерії як джерела енергії на літальних апаратах-електронах.

Мріючи про нові джерела енергії, Бєляєв підводить читача до думки про те, що великої густини речовину, яка зустрічається тільки в природі, наприклад, на зорях «білих карликах» або на Сонці, можна створити і штучно. Сучасна фізика працює тепер над приборканням «сонячної матерії» — плазми, що дасть у майбутньому широкі можливості для розвитку термоядерної енергетики. З другого боку, фізика високих тиснень відкриває великі перспективи для створення і надгустої речовини, такої, яка, певно, є в глибинах Землі. І хоча ідея, висловлена Бєляєвим в оповіданні «Рогатий мамонт», фантастична, сама думка про практичне застосування сил, прихованих у надрах атома, становить інтерес. Слід відзначити, що оповідання було написане в той час, коли ядерна фізика перебувала ще тільки на підступах до оволодіння внутрішньоатомною енергією.