Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
Коли її шолом випірнув із скуйовдженої води, Вей побачила дивовижну картину. За декілька метрів від неї на хвилях колихався перевернутий синій катер. Ось лише синього кольору на ньому залишилося мало. Майже всю поверхню катера вкривала чорна кіптява.
Ні мечоносця, ні жовтого катера, ні буйків не було видно. В небі, над головою ксенобіолога висіла величезна чорна хмара, підсвічена знизу променями Абелари. Вей поглянула на Захід, звідки повинні були підійти великі кораблі мисливської флотилії. Димове покривало заважало розгледіти горизонт, але тиша в комунікаторі насторожувала.
«Ядерний заряд?» — такою була її перша думка. Цієї миті воскрес комунікатор:
«Відгукніться! Викликає катамаран «Крон»! Відгукніться! Що у вас там сталося?»
«Я Ґвен Вей. Перебуваю біля синього катера».
«Катер бачимо. Ви поранені?»
«Здається, ні».
«Ми вас бачимо, леді Вей. Повторюю, ми вас бачимо. Зараз розпочнемо евакуацію. Спробуйте втриматися на воді, ми вже близько».
«Звісно, спробую, — подумала ксенобіолог, — що ж мені ще тепер залишається…»
Цієї миті щось велике, живе й вимогливе торкнулося її ніг.
Купол поселення
«Благословенне починання»,
планета Кідронія (4КВ67:3),
система зірки Абелари.
16 семпрарія 416 року Ери Відновлення.
Прохідний танк пробив ґрунт під куполом «Благословенне починання» на відстані тридцять метрів від групи аґента «Ягда». Спірально-зубчасте рило танка ще оберталося, розкидаючи подрібнену породу, коли з кабіни вистрибнули два клони, точні копії Гумма.
— Дивись-но, товсточолий, братиська до тебе приїхали, — посміхнувся «Ягд». — У тебе, бува, сьогодні не день народження?
— Немає помочі, більшої за поміч Велудумана! — виголосив Гумм.
— Воістину, — буркнув аґент.
А тим часом клони наблизились. Один із них вийшов уперед, приклавши праву руку до серця і привітався з Налгате.
— Ми раді бачити вас живими, Преподобна сестро!
— Мир вам, діти Держателя!
— Ми захопили всі тутешні рудники, сестро, і зараз розпочнемо атакувати поселення. Ми визволимо Єсіхі від паразитів.
— Ідіоти, — прокоментував аґент.
— Можливо, ви поспішили? — Налгате стривожилася.
— Ми тепер сильні. Ми вбили двох нових роботів Джи Тау і зняли з роботів потужні гармати. Ми не боїмося їхньої зброї.
— А даремно, — завважив «Ягд».
— Він висловлює свою власну думку? — поцікавився клон у Налгате, киваючи на аґента.
— Він говорить від мого імені, — захистила того Знаюча. — Невже Преподобні сестри схвалили ваше повстання?
— Ми довго готувалися і нагромадили великі сили. Мозок поселення зараз погано працює, ми захопимо «Починання» і літаючі машини, а потім рушимо до центрального поселення. Нас багато! Вся Єсіхі стане нашою.
— Чому ви не запитали Старшу сестру, коли ухвалювали рішення?
— Підземне місто далеко, і якщо б ми пішли питати дозволу, то мозок «Починання» знову зміг би керувати поліцейськими роботами. А зараз усі роботи мертві, а Джи Тау і помічників шерифа небагато. Ми без великих втрат захопимо купол. Ми маємо своїх роботів, і в нас є пістолети.
— Яке твоє ім'я, брате? — запитав клона Гумм.
— Я — Тінх, брате. Я тепер командувач над всіма братами з рудника «Скелястий».
— А де командир Могр?
— Він загинув у бою з роботами Джи Тау. Він бився, як герой!
— Горе нам! — сказав Гумм.
— Але ж ми перемогли роботів.
— Горе і тобі, брате!
— Але ж…
— З інших планет надішлють сто, потім тисячу бойових роботів, як ви тоді будете діяти?
— Ніяких роботів надсилати не будуть, — втрутився аґент. — На купол спрямують лінійний психотронний пригнічувач, а копальні заллють проникаючим отруйним газом. Дешево і ефективно.
— Звідки ти це знаєш, напівкровко? — Тінх зміряв «Ягда» підозрілим поглядом.
— Я бачив, як придушували повстання на Тіронії, клоне. Там спецназ Четвертого флоту за двадцять хвилин відіслав до вашого Велудумана тридцять тисяч таких дурнів, як ти.
— Я тобі не вірю. Вони не застосують отруту. Якщо вони отруять рудники, то не зможуть потім видобувати камені.
— Ви як діти, верзете казна-що, — аґент присів на виступ скелі. — Надаю довідку спеціально для повстанців-чайників. Бойовий армійський токсин стає абсолютно безпечним через вісім годин після застосування. Одночасно він консервує трупи і при цьому вбиває гнилісні бактерії. Дуже зручно: поки роботи вивезуть з рудників і спалять те, що від вас залишиться, мине три-чотири доби. Звичайні мертвяки до того часу вже почали б розкладатися і забруднювати копальні трупною отрутою. А тіла вбитих армійським токсином можуть лежати цілий тиждень і не смердіти. Все продумано.