Подорож до Ельдорадо [Збірник. "Катастрофа в раю". "Подорож до Ельдорадо"]

Ген не виявляв жодних ознак зацікавленості, навпаки, видно було з усього, що йому байдужки. Він поглядав то на Па, то на вогники спіральки, то ганявся соломинкою за прозорим кубиком льоду в келисі. Тільки чемність стримувала його від скептичних зауважень. Ковзнув поглядом по натовпу, що з’явився на екрані, механічно прочитав гасла, транспаранти над головами людей. “Ми — діти планети Земля”, “Дорогу — в космос!”, “Руку дружби

— землянам!”, “Геть завісу маскування!” Яка нісенітниця! Можна подумати, ніби космос звільнить їх від усіх питань і проблем! Їх буде ще більше, вони наростатимуть нестримною лавиною.

Об’єктив телекамери зупинився на високій трибуни На неї вибрався середнього зросту молодик в окулярах. Голова Асоціації. Він опустив мікрофон нижче, відкашлявся.

— Добродії і добродійки! Асоціація космонавтів, на жаль, точніше було б іменувати її Асоціацією колишніх космонавтів… Так от, Асоціація уповноважила мене заявити: всі ми, всі, крім одного подружжя, висловлюємося за контакт з потойбічним світом. — Ген тільки похитав головою — всі! Аж чотири сім’ї! Ото громада! — З вашої люб’язної згоди надаю слово ветерану космонавтики капітану Тау.

— Гляньте, я ніколи не бачила його в цьому одязі, - аж підскочила в кріслі Па.

Справді, Тау цього разу відмовився від шортів і блузи. На ньому виблискував сріблом комбінезон пілота-космонавта, помережаний червоними блискавками-застібками, на грудях сяяли відзнаки за польоти.

Тау зняв з голови шолом, провів долонею по сивому шорсткому волоссю, перечекав, поки вляжуться вигуки захоплення, поки стихнуть оплески.

— Багато років пролежав цей костюм без вжитку, — почав він. — Даруйте, любі добродії і добродійки, я не хотів влаштовувати тут маскарад. Я просто хочу нагадати вам ті часи, коли ми штурмували безмежні простори Всесвіту, коли ви з нетерпінням чекали від нас звістки, чекали нашого повернення. Це був славний час. Ми розсовували межі своїх горизонтів, ми викрешували нові здогадки, ідеї… Останнім часом я відійшов від громадського життя. Але мушу виступати сьогодні перед вами, і на це є вагомі причини. Мою відмову від чергової регенерації дехто витлумачив досить оригінально. Як ви знаєте, доктор Ген заявив на вченій раді Біоцентру, що регенерація взагалі безглузда і непотрібна. У нього, на жаль, знайшлися однодумці. Признаюсь щиро, я не вирушив би до туманності Андромеди, якби знав, що при поверненні не застану ні рідних, ні знайомих, не знайду нікого, з ким би знайшов спільну мову. І регенерація, і біотека безглузді, якщо топтатися на невеличкому п’ятачку, топтатися на місці.