Володар драконів

— Кропивник взагалі дуже дивний, — сказав Барнабас Візенгрунд, притулившись до колони. — Я не встиг розповісти цього нікому, крім Віти і Зібеїди, але, коли він до мене з’явився, він виліз із колодязя. Тобто з води. Для істоти, що має вогненну природу, це дивно, чи не так? Звідки він взявся?

Усі розгублено мовчали.

— А знаєте, що саме тут найдивніше? — вів далі Барнабас Візенгрунд. — Що Кропивник досі тут не з’явився!

Усі присутні з жахом перезирнулися.

— Саме через це, любі мої, я сюди й приїхав! — вигукнув Барнабас. — Це чудовисько з’явилося до мене, вимагаючи пластину зі своєї луски. Отже, подумав я, наступного разу воно прийде до Бена. І напевно, нападе на Лунга, тому що воно любить полювати на драконів. Але воно цього не зробило! Замість цього воно засилає до нас своїх шпигунів. Воно оточує ними це село і Зібеїду. Що йому насправді потрібно?

— Мені здається, я це знаю! — сказав Лунг. Він подивився з пагорба вниз, туди, де виблискувало у сонячному світлі море. — Кропивник сподівається, що ми приведемо його до Подолу неба. Ми маємо знайти для нього драконів, яким вдалося тоді від нього втекти.

Бен із жахом подивився на нього.

— Ну звичайно! — вигукнула Сірчана шкурка. — Адже він не знає, куди вони поділися. Коли він сполохав їх тоді, на морі, вони від нього втекли, тому що йому завадив морський змій, і від того часу він втратив їхній слід.

Лунг похитав головою і запитливо подивився на людей:

— Що ж мені тепер робити? Ми вже так близько до мети, але хіба я можу бути впевнений, що він не йде за нами по п’ятах? Якщо я полечу далі, хто може поручитися, що за мною не стежитиме у нічній темряві один із його круків?