Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів
- Автор: Кузьменко Андрей
- Год: 2019
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-03-8650-1
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів». Краткое содержание книги:
Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. У 1989 році записав першу пісню у складі музичного гурту «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів пісень, а з 2006 року (після публікації повісті «Я, „Побєда“ і Берлін») ще і як талановитий письменник.
2 лютого 2015 року Кузьма Скрябін трагічно загинув в автомобільній аварії.
У цьому виданні під однією обкладинкою зібрано увесь творчий доробок Кузьми — як прозові його твори («Я, „Побєда“ і Берлін», «Я, Паштет і Армія», «Я, Шонік і Шпіцберген»), так і поетичні — тексти пісень (усі твори виходили окремими книжками у видавництві «Фоліо»). У них Кузьма Скрябін постає, з одного боку, оригінальним прозаїком з іскрометним почуттям гумору, а з іншого — глибоким ліриком, що відчуває найтонші порухи душі.
2 лютого 2015 року Кузьма Скрябін трагічно загинув в автомобільній аварії.
У цьому виданні під однією обкладинкою зібрано увесь творчий доробок Кузьми — як прозові його твори («Я, „Побєда“ і Берлін», «Я, Паштет і Армія», «Я, Шонік і Шпіцберген»), так і поетичні — тексти пісень (усі твори виходили окремими книжками у видавництві «Фоліо»). У них Кузьма Скрябін постає, з одного боку, оригінальним прозаїком з іскрометним почуттям гумору, а з іншого — глибоким ліриком, що відчуває найтонші порухи душі.
Перейти на страницу:
Поезія
Буду маленьким
Сяду на вікно і подивлюся вниз,
Покличу своїх голубів і так, як колись,
Напишу і відправлю з ними довгого листа
До всіх і до нікого, і розкажу в ньому вам.
Намалюю на папері дракончиків злих
І буду з ними битися один на один.
І замок побудую собі з мокрого піска,
І тільки той не зрозуміє, хто давно вже так не вміє, бо...
Ніби близько, але так далеко.
Я дуже хотів би знову бути маленьким...
Над нами, як не дивно, небо тільки одне,
Один раз всього жити хтось придумав дурне,
Білет в один кінець нам заготований всім,
А було б дуже круто взяти і назад рванути,
Хоч то...
Ніби близько, але так далеко.
Я дуже хотів би знову бути маленьким...
Вам з неба не видно
Розкидає нас в різні світа, боки,
Під фальшивий джаз ми танцюєм через роки,
Ангел скучно в такт пальцем б’є по піаніно,
Підкидає нам ролі з фільмів Тарантіно.
Не плати за мене мої рахунки,
Не ковтай за мене мої колеса,
Не мовчи за мене в мій мікрофон,
Не дивися вниз ніколи на мене...
Вам з неба не видно...
Виставляли нас ніби свої в дошку,
Завалили тест на вшивість мозку,
Вже давно забув ангел в кухні крила
І від моїх бід в бар собі пішов на пиво.
Не плати за мене мої рахунки,
Не ковтай за мене мої колеса,
Не мовчи за мене в мій мікрофон,
Не дивися вниз ніколи на мене...
Вам з неба не видно...
Велика стіна
А я живу і бачу цілий час то саме:
Стіни, а на стінах ціле місто живе.
Хмари там, дерева, тільки неба нема,
А час минає тихо, бо квадратна земля.
Велика стіна...
Стіна давно стоїть, а ми живемо, як сон.
Ті люди, шо на стінах, випадають з вікон,
Ше трохи — і я піду жити сам на стіну,
Такого тут ніде ніколи я не знайду.
Велика стіна...
Відстань
То дуже смішно виглядає,
Коли ти втікаєш, причини не знаєш,
Сто раз на день мене кидаєш,
А потім вертаєшся,
Цілуєш свої папіроси,
З помади ставиш засоси,
Облизуєш сльози...
Відстань, я вб’ю тебе!
Ти тормознута.
Відстань, забудь мене!
Насиплю яду тобі в чай.
Ти так прикольно засинаєш,
Ніби когось обіймаєш,
А зранку тапочком кидаєш
І знов починаєш,
Руляєш по своїх подружках
Мені зняти стружку, їм плачеш на вушко...
В ліжку спав
Я опинився в морі з дикою землею разом.
На круглім клаптику пливу.
Пливу в далекі сни, над мною птахи шум дають,
Так схожий з писками людьми.
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...
Нема нас...
Я ноги мочу у воді, шоб змити бруд великої землі.
Вже зірки видно у воді,
А я пливу в далеку далечінь, не хочу бачити притулку,
Бо вже гортала всі мене.
Я загрібав руками рідину, так схожу на прісну воду,
Відчув так дивно — мало місця.
Я в теплій ванні з шумом був, я в ліжку спав,
Я спав...
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...
Нема нас...
Нема...
А всюди море і вода...
І тільки море і вода...
Герой
Скажи нам, хто ти? Ми мусим то знати
і своє життя тобі в руки віддати.
На полі бою сили нерівні,
Ти будеш за нас до смерті стояти.
Ти, певно, той, кому правди замало.
В старих уставах твоїх правил немає.
Ти, певно, той, чиєю кров’ю написана
пісня нашої волі.
Герой, герой, герой,
Повертайся живим!
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Герой — ти нам потрібен живим.
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
І люди, як стіни, проти себе стояли,
Від страху смерті свою зброю стискали.
І крикнув хтось: «Гей, пустіть молодого!
Ми підем за ним — всі один до одного».
Ти, певно, той, хто може і вміє,
Кому себе спокійно довіриш.
Ти, певно, той, чиєю кров’ю написана
пісня нашої волі.
Герой — то не той, хто летить до сонця
і, палячи крила, падає вниз,
А той, хто вернеться до людей, шоб їм
показати, куда треба йти.
Тягнися до сонця, не палячи крила,
ти нам потрібен тільки живий,
Тягнися до сонця...
Герой, герой, герой,
Повертайся живим!
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Герой — ти нам потрібен живим.
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Годинник
Чую, брате, шо буде війна,
Холодна і мокра, довга і зла.
Квадратні на круглих будуть іти
За то, шо ті рівні, як їх не крути.
Візьми собі шалик, візьми собі плащ,
Нікого не бійся, ніколи не плач.
Ти знаєш дорогу і маєш ше час,
Налий собі пива і випий за нас.
Втікай, бо скоро буде війна,
Шукай собі місце, де вар’ятів нема.
Втікай, бо скоро буде війна!
На-на-на-на...
Втікай, бо скоро буде війна,
Холодна і мокра, довга і зла.
Втікай, бо скоро буде війна!
Буде війна...
А ше хтось додому напише листа,
Як бомби літають і кулі свистять.
Купи собі ровер і скоро жени,
Бо можна не встигнути — близько вони.
Перейти на страницу: