Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

Часто воно приймало форму питної гри.

Як і всі професійні моряки, Голден іноді завершував довгі польоти, напиваючись, мов чіп. Більше ніж один раз він забирався в бордель і виходив, вірніше, його викидали за поріг з пустим рахунком, розпухшою пахвиною і простатою сухою, мов пустеля Гобі. Тож коли Амос, хитаючись, зайшов у свою кімнату на третій день перебування на станції, Голден точнісінько знав, як почувається кремезний механік.

Джим і Алекс сиділи на дивані і дивилися новини. На екрані велося обговорення дій астероїдян з використанням слів типу «кримінальник», «терорист» і «саботаж». Марсіяни були «миротворцями». Це був новиннєвий канал з Червоної Планети. Амос чмихнув і завалилвся на кушетку. Голден вимкнув звук і запитав з посмішкою:

– Еге ж, непогано зійшов на берег, моряче?

– Я більше ніколи не питиму, – прокрехтав Амос.

Озвався Алекс:

– Тут Наомі з їдлом на підході, повертається з тієї сушарні. Непогана сира риба, завернута в підробні водорості.

Амос знову закрехтав.

– Це недобре, Алексе, – вступився Джим, – най печінка цього чолов'яги помре мирно.

Двері в номер відчинилися і зайшла Наомі, несучи високу купу білих коробочок.

– Їжа прибула, – повідомила вона.

Алекс відкрив усі коробочки і роздав невеличкі одноразові тарілочки. Голден продовжував глузувати, накладаючи їжу на тарілку:

– Щоразу коли твоя черга замовляти їжу, ти обираєш роли з лососем. Це вказує на брак уяви.

– Мені подобається лосось, – відповіла старпом.

Поки люди їли, в кімнаті стояла тиша. Єдиними звуками були клацання пластикових паличок і вологий плюскіт чогось, що вмочалось у соєвий соус та васабі. Коли їжу підмели, капітан витер очі від вологи, що утворилася через спеку, і ліг у своє крісло, зайнявши майже горизонтальне положення.

Амос однією з паличок чухав під гіпсом на нозі:

– Друзяки, ви кльово наклали цю штуку. Вона з усього тіла зараз болить найменше.

Наомі взяла пульт, знову увімкнула звук і почала перестрибувати по різних передачах. Алекс закрив очі, сповз по дивану, гладив живіт і задоволено видихав. Голден раптом відчув ірраціональний неспокій – настільки комфортно почувався поряд зі своєю командою.

– Ну що, всі вже нассалися з Фредової цицьки? – запитав він. – Бо я вже по горло.

– Що, в душу бога мать, ти торочиш? – здивувася механік. – Я ж тіко почав.

– Я що хотів сказати? – продовжив капітан. – Як довго ми плануємо тусити по Тихо, пити, парубкувати і їсти суші за Фредів рахунок?

– Так довго, як вдасться? – уточнив Алекс.

– То в тебе є кращий план? – уточнила Наомі.

– Нема в мене плану. Але я хочу повернутися до гри. Долетівши сюди, ми були сповнені праведного гніву і мріяли про помсту, а тепер, пару мінетів і похмілль по тому, вже типу нічого не сталося?