Кінець світу в Бреслау

— Що, цього не міг зробити хтось із обслуги? — у голосі фон Штітенкротта не було іронії.

— Знаєте, шановний пане директоре, — Цайссманн широко всміхнувся, — я волів зробити це особисто, аби довести, що в нас дуже поважають гостей, які багато виграють.

— Вам перш за все йшлося про чайові. — буркнув фон Штітенкротт. — Далі, кажіть далі.

— Я заніс йому обід о п’ятій. Він був сам. Опісля нікуди не виходив. Півгодини тому його відвідав пан Кнюфер. Невдовзі потому, як він до нього прийшов, пан Влоссок подзвонив мені й зажадав цигарок. Я знову особисто виконав замовлення. Пан Влоссок дуже жваво розмовляв з паном Кнюфером. Тоді я повернувся на своє місце, й подзвонив інтендант казино Гехс, який сказав, що пана Кнюфера шукає пан директор. Я одразу сповістив охоронців, і з цієї миті вони стоять під дверима номера Влоссока й чекають подальших розпоряджень.

— Спасибі вам, Цайссманне, — фон Штітенкротт оголив набір зубів, таких самих справжніх, як і його «фон» перед прізвищем. — Я не забуду цієї послуги. А зараз усім, окрім пана Маркуса Віландта, — вийти!

Коли кабінет спорожнів, директор впав у крісло й високо підніс брови.

— Є запитання, любий пане Віландте?

— Так, — письменник, вочевидь, був чимось занепокоєний. На його обличчі відбилося здивування учня загальної школи, якому звеліли назвати всі основні форми грецького дієслова gignomаі. — Ніхто з ваших людей не стежив за мадам Лебетзайдер? Єдине, що вам про неї відомо, це слова швейцара Цайссманна? Ви дозволили, аби вона спокійнісінько вийшла прогулятися? А може, її вже немає у Вісбадені? Вам не залежить на такій вродливій працівниці? Таж будь-хто готовий був би заставити дружинин посаг, щоб тільки її здобути!