Іліада. Одіссея
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Іліада. Одіссея». Краткое содержание книги:
Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).
67] Йшовши, усіх окликай, наказуй усім, щоб не спали.
68] Мужеві кожному батька ім'я називаючи й роду,
69] Кожному шану віддай, душею не будь веледумний.
70] Треба й самим потрудитися нам. Ці на плечах тяготи,
71] Видно, з народження нашого Зевс нам призначив носити».
72] Мовивши так, він з напуттям тоді відпустив свого брата,
73] Сам же до Нестора швидко подався, керманича люду.
74] Старця знайшов під наметом біля кораблів чорнобоких
75] В ложі м'якому. Зброя оздобна при ньому лежала -
76] Щит, два списи його гострі й шолом, що виблискував ясно,
77] Поруч і пояс барвистий лежав. Надягав його старець,
78] До мужозгубного бою вести виряджаючись лави
79] Воїв своїх, - смутливій-бо старості ще не піддався.
80] Спершись на лікоть на ложі і голову трохи підвівши,
81] Він до Атріда звернувся і став його словом питати:
82] «Хто ти й чого тут блукаєш по табору між кораблями
83] В темряві ночі, коли усі люди давно спочивають?
84] Мула, що десь заблукав, чи товариша свого шукаєш?
85] Мовчки сюди не підходь, озовися! Чого тобі треба?»
86] Відповідаючи, мовив володар мужів Агамемнон:
87] «Несторе, сину Нелея, великая славо ахеїв!
88] Ти Агамемнона бачиш Атріда, якого обтяжив
89] Зевс над усіх тягарем турбот безнастанних, допоки
90] Вистачить в грудях дихання й носитимуть любі коліна.
91] Так я блукаю, бо сон нездоланний мені на повіки
92] Ще не лягав, - війною журюсь я й нещастям ахеїв.
93] Страшно боюся за долю данаїв, мій дух непохитний
94] Твердість утратив, я повен тривоги, і серце готове
95] Вискочить геть із грудей, і тремтять мої пружні суглоби.
96] Як і тебе щось турбує, бо сон і до тебе не сходить,
97] То обійдімо сторожу і разом побачим на місці,
98] Чи не знесилила воїв утома тяжка і дрімота,
99] Чи не поснули вони, забувши обов'язки варти.
100] А вороги ж недалеко, і зовсім того ми не певні,
101] Чи не намислять вони серед ночі на стан наш напасти».
102] Мовив до нього у відповідь Нестор, їздець староденний:
103] «Сину Атреїв славетний, владарю мужів Агамемнон!
104] Задуми, мабуть, не всі, на які сподівається Гектор,
105] Виповнить Зевс велемудрий, ще більшого лиха, гадаю,
106] Згодом зазнати завдасть, коли славний Ахілл богосвітлий
107] Любеє серце своє від гніву тяжкого відверне.
108] Радий з тобою піти я, ходімо ж розбудимо інших -
109] Славного списом своїм Діомеда, також Одіссея,
110] З ними й Еанта, швидкого й могутнього сина Філея.
111] От якби згодився ще хтось піти і до нас запросити
112] Ідоменея-вождя і подібного богу Еанта.
113] їх кораблі там далеко стоять, аж із самого краю.
114] А Менелаєві, хоч і люблю я його і шаную,
115] Все ж докорю й, хоч розсердишся ти, не сховаю від тебе:
116] Спить собі він, а тебе одного залишає трудитись!
117] Треба було б між старшини сьогодні й йому потрудитись -
118] Всіх ублагати: нестерпна-бо скрута нам нині настала».
119] Знову промовив до нього володар мужів Агамемнон:
120] «Старче, полаять його іншим часом я й сам попросив би,
121] Часто-бо дляється він і не дуже-то хоче трудитись,
122] Не через лінощі навіть або нерозсудливий розум, -
123] Дивиться все він на мене й, щоб я починав, дожидає.
124] Нині ж прокинувсь раніше і перший прийшов він до мене.
125] Кликать послав я його саме тих, що про них говорив ти.
126] Але ходім. Застанемо, мабуть, ми їх біля брами
127] Серед сторожі: там-бо усім і сказав я збиратись».
128] Мовив до нього у відповідь Нестор, їздець староденний:
129] «А коли так, то ніхто із аргеїв його не осудить,
130] Кожен послухає те, що велітиме він чи накаже».
131] Так відповівши Атрідові й груди хітоном покривши,
132] Гарні сандалії потім до ніг прив'язав він лискучих,
133] Зверху ж великий, з тканини подвійної, плащ пурпуровий
134] Він на плечі пристебнув, пухнастою шерстю покритий,
135] Списа міцного узяв, окутого гострою міддю,
136] І до швидких одійшов кораблів міднозбройних ахеїв.
137] Першим тоді Одіссея, що Зевсові мудрістю рівний,
138] З сну розбудив опівнічного Нестор, їздець староденний,
139] Криком гучним, - аж до серця дійшов йому звучний той голос.
140] Вийшов з намету свого Одіссей і озвавсь до прибулих:
141] «Що це по табору бродите ви тут поміж кораблями
142] Ночі божистої? Що за потреба сюди привела вас?»
143] Мовив до нього у відповідь Нестор, їздець староденний:
144] «О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!
145] Ти вже не сердься: велике-бо горе спіткало ахеїв!