Іліада. Одіссея

1] В час той біля кораблів своїх інші вожді всеахейські,

2] Лагідним сном переможені, спали всю ніч до світанку.

3] Лиш Агамемнона, сина Атрея, керманича люду,

4] Сон не потішив солодкий: думки-бо його хвилювали.

5] Як гримотить блискавицями муж пишнокосої Гери,

6] Зливу рясну посилаючи з неба, чи бурю із градом,

7] Чи хуртовину, коли сніговієм засипле він ниви

8] Чи коли пащу ненатлу війни на людей роззявляє, -

9] Так з глибочіні грудей безнастанно зітхав Агамемнон

10] З тугою в серці, аж нутрощі в нього усі тріпотіли.

11] Погляд свій пильний не раз на троянську він кидав рівнину,

12] З вогнищ численних дивуючись, палених під Іліоном,

13] З звуків сопілок і флейт, із гомону й шуму людського.

14] А на свої кораблі як погляне й на лави ахеїв,

15] Пасма волосся з чола свого з коренем рвать починає,

16] Вгору до Зевса підносячи й гордим стогнучи серцем.

17] От яке, зрештою, рішення визнав Атрід за найкраще:

18] Передусім поспішити до Нестора, сина Нелея;

19] Може, удвох пощастить їм придумати слушну пораду,

20] Як від данаїв усіх неминучу біду відвернути.

21] Встав він з постелі своєї і, груди хітоном покривши,

22] Гарні сандалії потім до ніг прив'язав він лискучих,

23] Зверху на плечі накинув ще лева огнисто-рудого

24] Шкуру, що п'ят досягала, взяв списа в могутню правицю.

25] І Менелая також охопила тривога - не сходив

26] Сон і йому на повіки: боявся-бо він, щоб аргеї

27] Не потерпіли, вони крізь водні простори до Трої

28] Перепливли задля нього, щоб сміло війну розпочати.

29] Передусім на спину широку нап'яв він смугасту

30] Барсову шкуру, потім на голову міцно насунув

31] Мідний шолом і списа узяв у могутню правицю.

32] Вирушив він, щоб брата збудити, який над аргейським

33] Людом володарем був і, як бог, мав пошану в народі.

34] Біля корми корабля він застав його, - зброю на плечі

35] Той одягав пречудову. І братові дуже зрадів він.

36] Перший до нього звернувся тоді Менелай гучномовний:

37] «Нащо, мій любий, так вирядивсь ти? Чи не хочеш заслати

38] Товаришів до троян у розвідку? Та дуже боюсь я,

39] Що не наважиться, мабуть, ніхто поміж них на цей подвиг -

40] Потай самому в розвідку до стану ворожого вийти

41] Ночі божистої - надто відважного був би він серця!»

42] Відповідаючи, мовив владущий йому Агамемнон:

43] «Треба й мені і тобі, Менелаю, о паростку Зевсів,

44] Доброї ради, як захистить, врятувати аргеїв

45] І кораблі їх, коли так змінилося Зевсове серце!

46] Більше-бо серцем своїм уподобав він Гектора жертви!

47] Ще я не бачив такого ніде і не чув, щоб людина

48] Протягом дня одного, а вже стільки жахів спричинила,

49] Скільки їх Гектор завдав, улюбленець Зевса, ахеям

50] Сам власноручно, хоча ні бога він син, ні богині.

51] Справ натворив він таких, що довго й предовго аргеї

52] їх не позбудуться, - лиха він стільки накоїв ахеям.

53] Тож біжи-но мерщій і поклич з кораблів крутобоких

54] Ідоменея з Еантом, я ж богосвітлого кинусь

55] Нестора з ложа піднять, чи не згодиться він завітати

56] Сам до побожних загонів сторожі і дать їм накази.

57] Будуть вони його слухатись радо, начальник-бо варти -

58] Син його разом з вождем Меріоном, супутником вірним

59] Ідоменея, - ми їм доручили очолить сторожу».

60] В відповідь мовив до нього тоді Менелай гучномовний:

61] «Що ж бо ти словом своїм порадиш мені і накажеш?

62] Чи залишатися з ними й твого дожидати приходу,

63] Чи, передавши доручення, знову назад повернутись?»

64] Знову промовив до нього володар мужів Агамемнон:

65] «Там залишайся. А то один з одним ми ще розминемось,

66] В пітьмі блукавши, - багато доріг є у нашому стані.