Енеїда [Aeneis - uk]

606] Хочуть до індів з Авророю[266] й стяги від парфів вернути[267]. 607] Брама війни є подвійна — усі її так називають, — 608] З самої віри священна і з остраху перед суворим 609] Марсом. Сто мідних замків і залізні запори одвічні 610] Міцно її замикають. Сам Янус стоїть на порозі 611] Й пильно вартує. Якщо вже ухвалять старійшини люду 612] Йти на війну, тоді відчиняє цю браму скрипучу 613] Консул в плащі квірінальськім, вдягнувши його по-габінськи[268], 614] І до війни закликає; за ним поспішає вся молодь, 615] Звуком зловісним йому приграють іще й міднії сурми, 616] Так і тоді умовляли Латина, щоб він енеадам 617] Оголосив би війну, відчинивши цю браму скорботну. 618] Батько відмовив торкнутись її, одвернувшись, відкинув 619] Ті осоружні обряди і в затінок темний сховався. 620] Божа цариця, Сатурнова доня, зійшла тоді з неба, 621] Замкнену браму штовхнула своєю рукою, скрутила 622] Гак від дверей і залізні запори війни розламала. 623] І спалахнула Авзонія, доти спокійна і мирна. 624] Всі на війну вирушають — ті пішою лавою, інші ж, 625] Мов навіжені, на конях високих тумани збивають; 626] Всі домагаються зброї. Ті легкі щити і блискучі 627] Ратища чистять і жиром мастять їх, а ті на точилі 628] Гострять сокири. Їм любо нести прапори свої й слухать 629] Музику сурм. Вже п’ять міст многолюдних рихтують ковадла 630] Й зброю відновлюють: сильна Атіна, й Тібур гордовитий, 631] І Крустумери, й Ардея, й Антемни, що баштами славні. 632] Ці вигинають безпечні шоломи на голови, другі 633] З пруття лозини опуклі щити заплітають, а інші 634] Панцирі з криці кують або з срібла гнучкого легенькі 635] Гнуть наголінники. Серп і леміш не в пошані, пропала 636] Давня до рала любов. Гартують мечі прадідівські 637] В горнах гарячих. Вже сурми заграли і роздано гасла[269]. 638] В поспіху цей от вихапує з дому шолом, той хропучі 639] Коні у запряг веде, бере щит і кольчугу потрійну, 640] Злотом оздоблену, й вірний до пояса меч припинає.