Задуха
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5611-5
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Задуха». Краткое содержание книги:
«Дурний хлопчисько» — це такий собі Віктор Манчіні. Він працює живим експонатом в етнографічному музеї. А ще він «підробляє», розігруючи напади задухи в дорогих ресторанах. Люди, які врятували Віктора, відчувають свою відповідальність і допомагають йому грішми. А ще Віктор — сексоголик, який намагається позбутися звички бажати «тут і зараз» усіх жінок, які потрапляють йому на очі. А ще він, можливо, Син Божий…
Досить? Адже вас попереджали… Однак пізно, ви вже взяли цю книгу в руки і ви її прочитаєте.
Уявіть, що покази сигмоідоскопа виводяться на екран монітора, яскраве світло протискується вперед по затиснутому каналу слизової оболонки, вологої й рожевої, — вперед, у зморщену темряву, а потім на екрані раптом виникає зображення. На загальний огляд. Дохлий хом'як.
Дивись також: голова ляльки Барбі.
Дивись також: червона гумова кулька.
Урсула давно припинила мастурбувати мені рукою, вона слухає мій живіт і мовить:
— Чую, як б'ється серце. — Вона каже: — Ніби ти сильно хвилюєшся.
Ні, говорю я. Чого б мені раптом хвилюватися? Мені добре.
— А по тобі й не скажеш. — Вона гаряче дихає мені в живіт. Вона каже: — В мене, здається, починається кистьовий тунель.
— Кистьовий тунельний синдром, — виправляю я. — І в тебе його бути не може, тому що він з'явився тільки в епоху промислової революції.
Щоби стороннє тіло не просунулося далі в пряму кишку, можна виконати тракцію за допомогою катетера Фолі та ввести за стороннє тіло повітряну кулю. Потім надути кульку. Але частіше за все над стороннім тілом утворюється вакуум, і особливо якщо цей предмет — пивна або винна пляшка.
Усе ще притуляючись вухом до мого живота, Урсула каже:
— А ти хоч знаєш, чиє це?
І я говорю: не смішно.
Якщо пляшка засунута шийкою догори, потрібно ввести катетер Робінсона, щоб кінчик зайшов за пляшку і повітря пробило вакуумний прошарок. Якщо пляшку засунуто шийкою вниз, потрібно проштовхнути в шийку розширювач і наповнити пляшку гіпсовим розчином. Коли гіпс затвердне навколо розширювача, потягніть за ручку, і пляшка вийде назовні.
Клізма також іноді допомагає, але це не найнадійніший спосіб.
Ми з Урсулою валяємося на сіннику в конюшні, а на вулиці почався дощ. Дощ торохтить по солом'яному даху, вода струмками тече по вулицях. Світ за вікнами — похмурий, сірий. Чути, як люди біжать по калюжах. Під дах. Калічні чорно-білі курчата протискуються в конюшню крізь щілини у стінах і насторочують пір'ячко, щоби стряхнути воду.
І я кажу:
— А що ще говорили про Денні по телеку?
Денні та Бет.
Я кажу:
— Як ти гадаєш, Ісус знав, що він Ісус, із самого початку, чи йому хтось сказав — наприклад, мама — і він увійшов у образ?
Щось тихенько сопе в районі мого живота, але не в мене в животі.
Урсула заснула. Її рука падає з мого члена, що також уже зав'яв. Її волосся розсипалося в мене по ногах. Її тепле вухо тисне мені на живіт.
Спина страшенно свербить, це солома впивається у шкіру крізь сорочку.
Курчата кубляться в пилюці. Павуки плетуть павутину.
Розділ тридцять восьмий
Вушну свічку зробити просто: берете клаптик звичайного паперу і згортаєте його в тонку рурочку. Нічого складного в цьому немає. Та починати потрібно з малого.
Усе це — витрати моєї медичної освіти.
Обривки знань для просвіти школярів, яких водять до колонії Дансборо на екскурсії.
Вушна свічка — це не чудо. Але, можливо, треба як слід попрацювати, щоб урешті-решт здійснити справжнє чудо.
Денні цілий день громадив своє каміння під зливою, а ввечері він приходить до мене й говорить, що в нього у вусі сірчана пробка, й він зовсім нічого не чує. Він сідає на табуретку на кухні. Бет прийшла з ним. Вона стоїть, прихилившись задом до кухонної стойки. Денні сидить, склавши руки на стіл.
Я говорю йому: сиди смирно. Не смикайся.
Я згортаю клаптик папірця в щільну рурочку й кажу:
— Я ось що думаю: а що коли Ісусу Христу довелося довго практикуватися в ролі сина Божого, аж поки в нього почало виходити?
Я прошу Бет вимкнути верхнє світло і ввірчую Денні у вухо паперову рурочку — в темний і цупкий слуховий прохід. У вухах у нього росте волосся, але його не так багато, так що небезпеки виникнення пожежі немає.
Ввірчую Денні у вухо паперову рурочку. Не дуже глибоко. Так, аби вона трималась і не випадала, коли я її відпущу.
— А що коли Ісус на початку взагалі нічого не вмів, — кажу. — І тільки потім у нього почали виходити нормальні чудеса.
Денні сидить у темряві, і в нього у вусі стирчить біла паперова рурочка.
— Дивно тільки, що в Біблії нічого не написано про його перші невдалі спроби, — кажу я. — Він начебто почав творити чудеса вже після тридцяти. А до тридцяти що він робив?
Бет випинає лобок, я чиркаю сірником об блискавку в неї на джинсах і підношу крихітний вогник до кінчика рурочки у вусі в Денні.
На кухні пахне паленою сіркою.
Від палаючого кінчика рурочки здіймається струминка диму, і Денні каже: