Щаслива суперниця

А чи клюнув би Едгар на цей гачок? Поки що найбільшою здобиччю в сільці моєї вдаваної пристрасності виявився гордовитий і самовпевнений Валеран де Мелен, наймогутніший граф Нормандії. Його багато хто боявся, і навіть я, зізнаюся, часом побоювалась його. А виявилося, що і його можна приручити, як бичка, варто тільки застогнати під ним та обхопити міцніше ногами.

Граф Валеран був єдиним, хто не боявся гніву Генріха Боклерка через зв’язок зі мною. Але одного разу батько все-таки відправив у його замок сильний загін кіннотників із приписом негайно доставити мене до нього. Де Мелен не насмілився суперечити, й мене відвезли до короля, а звідтіля, після короткої та крижаної за тоном розмови, перевезли в жіночу обитель у Фекан.

Трапилося те, чого я завжди боялася: мене замкнули в монастирі. Але батько, ймовірно, ще не зрозумів, що мене вже ніщо не втримає, і за тиждень я втекла звідти й написала перед від’їздом королю, що вирушаю в Норфолк. Насправді ж я помчала в Брістоль, до брата Роберта. Уже він зуміє вмовити батька не бути зі мною жорстоким.

Дорогою я зупинилася в Лондоні, де мене привітно прийняв Стефан. Він був у чудовому настрої — можливо, тому, що користувався серед лондонців повагою та підтримкою. Серед його почту я зненацька виявила одного зі своїх колишніх лицарів-охоронців — Геривея Брітто. Наша зустріч була жвавою, і того ж вечора одна з фрейлін провела в мій покій смаглявого бретонця.

— Я ніколи й не мріяв про це, — пробурмотів Герівей, відкидаючись на подушки й переводячи подих. — Для нас ти була богинею, прекрасною і недосяжною. Але чому ти вибрала мене, а не Гуго? Адже він завжди був твоїм улюбленцем.

Гуго Бігод? Я й не згадувала про нього, давно втратила його з поля зору. Але Герівей Брітто повідав мені, куди запропастився найвірніший із моїх людей.

— Він подався у свої володіння в Саффолку. Це для всіх стало несподіванкою, адже після смерті старого сера Роджера Бігода ніхто не сумнівався, що саме Гуго отримає посаду стюарда двору. Але король чомусь відмовився від послуг нашого приятеля. І, схоже, що до цього вигнання доклав руку твій чоловік-сакс. Гуго, звичайно, завжди був розбійником, але позбавити його посади при дворі! Зараз Бігод сидить у себе в манорах, поводиться сумирно й навіть оженився на підібраній для нього королем дівці. Для нього зараз найважливіше знову повернути довіру короля. Але я ж бо його знаю, він ще знайде спосіб поквитатися з графом Норфолком!

Що ж, візьмемо до відома. Однак звістка про одруження Гуго змусила мене засмутитися. Незважаючи на веселий і вільний спосіб життя, мене дедалі більше опановувала нудьга, але при цьому нерви мої були натягнуті, як тятива. І зірватися мені нічого не варто було. Навколо велися нескінченні розмови та пересуди про Едгара: то про його дружбу з Найджелом Ілійським і лордом д’Обіньї; то про чудовий турнір, який він нещодавно влаштував у Гронвуді… Туди з’їхалися всі вершки знаті й навіть тамплієри взяли участь у ристаніях. Або заходила мова про норфолкських коней — тепер вважалося просто неможливим не мати виведених Едгаром скакунів, а значить, мій чоловік що не день багатів.