Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
І ось, коли всіх умовили заспокоїтися і розсістися по колу; коли зрештою вгамували Балаболку (що було ой як нелегко, бо та кидалася туди й сюди, мов навіжена, цикаючи: «Тс-с-с, тс-с-с, тихіше, виступатиме король!»); коли Каспіан підвівся й тремтячим від хвилювання голосом вимовив: «Нарнійці!..» і вперше за вечір запала тиша — саме у цю мить Їхнє Косоочіє нагострив вуха та шикнув:
— Завмерли! Чую кроки — десь неподалік скрадається людина!
Нарнійці, звиклі до того, що на них завжди хтось полює, завмерли, мов неживі, настрочивши носа в той бік, куди навів вуха клаповухий.
— Чи то людиною тхне, чи то ні, не зрозумію, — задумливо прошепотів Трюфеліно.
— Наближається… — зауважив Косоокий.
— Двом борсукам і трьом гномам вийти навперейми, — коротко, по-військовому пошепки скомандував Каспіан.
— Ми все владнаємо, — безжалісно обізвався Нікабрик, припасовуючи стрілу до тятиви.
— Якщо він один — не вбивати, — вже навздогін зашепотів йому Каспіан. — Брати тільки живим!
— Нащо? — не зрозумів гном.
— Ану, роби, що говорять! І без зайвих питань! — зауважив йому за Каспіана кентавр Гленсторм.
У напруженій мовчанці всі чекали, доки гноми й борсуки крадькома затрусили до лісу з північно-західного боку галявини. Потім почувся різкий гном’ячий окрик: «Стій! Хто йде?», якась метушня і нарешті добре знайомий Каспіану голос вимовив:
— Усе гаразд, гаразд, я не озброєний. Тримайте мене за руки скільки забажаєте, панове борсуки, тільки не перекусіть їх. Я прийшов говорити з королем!
— Докторе Корнеліус! — не втримав радісного крику Каспіан і кинувся до свого наставника, поки всі інші, згуртувавшись довкола, мовчки спостерігали за ними.
— Тьху-ти! — тільки й сплюнув Нікабрик. — Гном-відступник. Навіть і не гном, а такий собі людогном. Не варто з ним і возитися, краще одразу — чик-чичирк… — І він виразно провів пальцем по шиї.
— Ех, Нікабрику-Нікабрику, — тільки й зітхнув Тіквік. — Як же ти досі не второпаєш, що і людей, і звірів, і гномів варто судити тільки за їхніми вчинками, а не за тим, хто їхні батьки.
— Це мій наставник, рятівник і щирий друг, — відрекомендував прибулого Каспіан. — Кому він не до вподоби — той може негайно полишити моє військо. Любий докторе, я такий радий бачити вас знову! Як тільки вам вдалося нас відшукати?
— Ну, це було зовсім не складно, — пропихкав доктор, уривчасто дихаючи від швидкої ходи, — та тепер немає часу на подробиці. Треба зніматися з місця! Вас вистежили, і армія Міраза вже йде по ваших слідах. Ще до полудня ви можете опинитися в оточенні.
— Вистежили? — перепитав Каспіан. — Як?
— Зрада! Нас зрадили!!! — хапаючись за меча, заволав Нікабрик. — Певно, ще якийсь людогном!
— Не зрадили, а вистежили, — нагадав доктор Корнеліус. — Виною усьому ваш вірний кінь, що занадто звик до королівської стайні. Коли вас викинуло з сідла, він повернувся туди, де народився і виріс, і про вашу втечу одразу ж дізналися. Я не став зволікати й дочікуватися, доки мене розпитуватимуть у міразовій катівні, та взяв із вас приклад. Заглянувши у магічний кристал, я зрозумів, де вас шукати. Та вся біда в тому, що Міразові неважко відшукати нас усіх і без магії: сліди коня вже вказали йому напрямок, і недарма весь позавчорашній день, ледь наблизившись до дороги, я помічав передові пошукові загони. Учора в похід виступила вся армія. На жаль, ваша величність і його друзі, чистокровні гноми, натоптали скрізь безліч слідів, що для лісових мешканців є непростимою помилкою! Та нічого не поробиш. Хтось сповістив Міраза про те, що Стародавня Нарнія зовсім не мертва, як би йому цього не хотілося, і він почав діяти.
— Ур-р-ра-а! — з-під ніг доктора пискнув пронизливий голос. — Нехай приходять! Прошу вашу величність послати мій загін в авангард!