У черзі за святою водою
- Автор: Кононенко Евгения Анатольевна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: PR-Prime Company
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «У черзі за святою водою». Краткое содержание книги:
Одна новела і 25 есеїв згруповані у чотири смислові розділи: «Тендер на бренди», «Моя Україна», «Ерос у вишиванці» та «Подорожній посту не держить». А щоби читачу легше було налаштуватися на відповідну «хвилю» — і книга, і кожен її розділ починаються і закінчуються поезіями Авторки чи її перекладами з інших поетів.
До речі, постать Чингізхана є головною для монгольських студій, які достатньо розвинені в американських університетах. Іноді вони існують у рамках інших східно-азійських студій, іноді — як окремі кафедри. Монголістика — повноцінна наука, оскільки нею клопочуться не лише монголи, а й представники інших національностей. Другий момент унікальності монгольських студій — шаманізм.
— У Монголії багато століть буддизму не змогли подолати місцевого шаманізму. Це — поганська релігія, характерна для рівнинних районів Східної Азії. Шаман — посередник між людиною і космосом; якщо сама людина не може встановити такий містичний зв’язок, вона йде до шамана. Це потрібно для лікування, для покращання стосунків з оточенням, для боротьби з недолею. У цій сфері бувають збої та поразки, але загалом шаман може дуже багато. Кожен шаман пов’язаний зі своїм регіоном, його магічні здібності зникають на чужій території. А найкращі шамани — не чоловіки, а жінки. Вони найкраще зв’язуються з потойбіччям, впливаючи на долі тих, хто до них звертається.
Масштабна постать Чингізхана, якого американські історіографи оголосили першим глобалізатором, а також загадковий, незрозумілий, непоясненний і тому такий привабливий шаманізм, гарантуючи увагу до монгольських студій, мимоволі привертають увагу до сьогодення Монголії, до її сучасної літератури. А плюс і політичний момент: у Монголії Америка хотіла би бачити демократичну державу між сумнівно демократичною Росією і геть недемократичним Китаєм (якщо, звісна річ, уважати, що зовнішня політика Сполучених Штатів — безсумнівний гарант демократії).
— Зараз багато монголів працюють за кордоном, — розповідає Дашниям, — у Південній Кореї, в Японії, в Америці. Працюють, цілеспрямовано збираючи гроші на будинок, на автомобіль. Денвер називають другим Улан-Батором, так багато в ньому монголів.
Дашниям не сидить спокійно в Айова-сіті разом з іншими письменниками, він постійно їздить на запрошення провідних університетів Америки, зустрічається зі співвітчизниками та з монголістами.
— Таке ж неспокійне життя, як і вдома. Немає часу на прозу. Тому й пишу переважно тільки вірші.
Вірші Дашнияма в англійських перекладах справили на мене враження. Вони абсолютно не узгоджуються ні з його радянським минулим (навчання в Москві, письменницькі конференції, робота в Комітеті зовнішньої торгівлі), ні з його пострадянським життям (активна участь у політиці, робота ректором навчального закладу). В його віршах абсолютно немає метушні, у них — стукіт копит та безкрайній степ, який, на відміну від степів в інших кутках планети, просто не має обрію.
До Сполучених Штатів заборонено ввозити харчові продукти, але Дашниям примудрився привезти монгольської в’яленої ковбаси, якою частує мене. Надзвичайно смачний продукт, особливо на тлі абсолютно нестравних американських ковбас.
— Воїни Чингізхана везли в’ялене м’ясо під сідлами своїх коней. Займає мало місця, але дуже допомагає у тяжкій дорозі. Це — одна з причин, чого та армія спромоглася пройти величезний переможний шлях, завоювати такі великі території. Я пишаюся, що і в мені тече кров Чингізхана.
Крістофер Мерілл
Багато справ залежать від особистостей. Так воно в усьому світі, у США так само. Одну з провідних програм для письменників, Міжнародну письменницьку програму в Університеті штату Айова, заснував 1967 року американський письменник і педагог Поль Енгл. Він і керував нею до своєї смерті в 1990 році. Потім програма занепала. Один рік її навіть і взагалі не було. Та в 2000 році її очолив Крістофер Мерілл, відомий в інтелектуальних колах Сполучених Штатів літератор. І програма здобула нове дихання, нові виміри, новий політ.
Кріс Мерілл навчався в Колумбійському університеті, де його викладачем поезії був Йосип Бродський. Кріс згадує, як Бродський примушував своїх студентів учити напам’ять величезні уривки з Одена, Мілоша, Кавафіса. (До речі, як розповів Кріс, навіть Бродський не знайшов собі доброго перекладача у США, англійські версії його поезій не справляють великого враження. В Америці він відомий своїми блискучими есеями). Кріс Мерілл — автор численних збірок поезії, а його перші поезії відобразили його футбольний досвід. Кріс — літературний критик, військовий кореспондент. Був незалежним журналістом на Балканах, про що написав дві книжки, другу з яких названо рядком із поезії Томаша Шалмуна «Залишаються тільки гвіздки». Остання книжка Мерілла «Захований Бог» передає досвід людини, яка після жахіть балканських воєн була змушена шукати новий сенс буття і здійснила кілька паломництв на гору Афон. Зараз читає курс сучасної світової літератури в Університеті штату Айова і керує Міжнародною письменницькою програмою.