Першому гравцеві приготуватися

Коли стемніло, я виліз із фургона, замкнув його і жбурнув ключі в купу сміття. Тоді підняв рюкзак і пішов зі стеків востаннє, не озираючись.

Я тримався жвавих вулиць і дістався до автобусної станції без сутичок. Пошарпаний кіоск обслуговування клієнтів стояв прямо за дверима. Після швидкого сканування сітківки ока він видав мій квиток. Я сидів біля перону і читав «Альманах», поки не настав час сідати в автобус.

Він був двоповерховим, з бронею, куленепробивними вікнами і сонячними панелями на даху. Фортеця на колесах. У мене було місце біля вікна, двома рядами позаду водія, закритого коробкою з куленепробивного оргскла. На верхньому поверсі автобуса їхала команда з шести важко озброєних охоронців, яка мала захистити автомобіль і його пасажирів від пограбування дорожніми розбійниками і стерв’ятниками — а ймовірність цього була доволі високою, щойно ми виїхали в беззаконні пустища за межами великих міст.

Всі місця в автобусі були зайняті. Більшість пасажирів наділи візори одразу, коли сіли. Проте я не поспішав. Ми проминули море вітрових турбін, що оточували місто, в якому я народився, і я дивився, поки воно не зникло за горизонтом.

Максимальна швидкість електродвигуна автобуса була близько сорока миль на годину, але через погіршення стану трас і незліченні зупинки біля зарядних станцій по дорозі, щоб дістатися до місця призначення знадобилося декілька днів. Майже весь цей час я провів в ОАЗі, готуючись почати нове життя.

Першим завданням було створити нову особистість. Це було не те, щоб важко, особливо тепер, коли я мав трохи грошей. В ОАЗі можна було купити практично будь-яку інформацію, якщо знати, де шукати і в кого питати, і якщо ви не проти порушити закон. В уряді (та кожній великій корпорації) працювало багато відчайдушних і продажних людей, і вони часто продавали інформацію на чорному ринку ОАЗи.

Мій новий статус всесвітньо відомого мисливця дав мені авторитет у підпіллі, який допоміг отримати доступ до ексклюзивного незаконного аукціону даних, відомого як «3л1тний хак3рський варез-портал». За шокуюче невелику суму я зміг придбати низку процедур доступу і паролів до реєстру громадян Сполучених Штатів. З їх допомогою я зміг увійти в базу даних і отримати доступ до свого файлу, який був створений під часу вступу до школи. Я видалив зразки своїх відбитків пальців і скан сітківки ока, а потім замінив їх тими, що належали вже мертвій особі (моєму батьку). Тоді створив абсолютно новий файл особи під ім’ям Брайс Лінч і скопіював туди зразки своїх відбитків пальців і скан сітківки. Брайсу було двадцять два роки і він мав абсолютно новий номер соціального страхування, бездоганний кредитний рейтинг та ступінь бакалавра в галузі комп’ютерних наук. Коли я знову захочу стати старим собою, потрібно буде лише видалити особистість Лінча і скопіювати свої відбитки і зразки сітківки ока назад у початковий файл.

Після створення нової особи я почав шукати пристойну квартиру в Колумбусі, і знайшов відносно недорогий номер у старому багатоповерховому готелі — реліквії часів, коли люди фізично подорожували для бізнесу чи розваг. Всі номери переробили в однокімнатні квартири, і модифікували їх для задоволення дуже особливих потреб мисливців на повну ставку. Це було все, що я хотів. Низька орендна плата, система безпеки високого класу і стабільний, надійний доступ до електрики, скільки я міг собі дозволити. І найголовніше, там було пряме оптоволоконне з’єднання з основним сервером ОАЗи, який розташовувався всього за кілька миль звідси. Це був найшвидший і найбезпечніший тип інтернет-підключення, і, оскільки його надавала не «IOI» чи одна з її дочірніх компаній, я не мав хвилюватись, що вони моніторитимуть з’єднання або намагатимуться відстежити моє місцеперебування. Я буду в безпеці.