Перше Правило Чарівника

— Ну, плечі в неї побільше моїх, а ноги — довші. Боюся, з моїх суконь їй нічого не підійде. А от у старших дочок напевно щось знайдеться.

Вона тепло посміхнулася Келен і простягла їй руку.

— Пішли, мила, подивимось, що тобі краще згодиться.

Келен вручила кішку Лі і взяла дитину за руку.

— Сподіваюся, кішка не заподіє тобі особливих турбот. Тільки вона дуже просить, щоб ти дозволила їй спати в тебе в ногах. Не заперечуєш?

— Ой, ні! — З жаром вигукнула Лі. — Це ж так здорово!

Виходячи з вітальні, Емма обернулася, кинула на чоловіків розуміючий погляд і щільно зачинила за собою двері. Чейз сьорбнув чай.

— Ну?

— Пам'ятаєш, Майкл говорив про змову? Так от, насправді все набагато гірше.

— Це правда, — флегматично підтвердив Чейз.

Річард вийняв з піхов Меч Істини і поклав його на стіл. Невірне полум'я світильників відбилося від гладко відполірованого металу. Чейз подався вперед, потягнувся до меча і підняв зброю. Деякий час страж кордону потримав меч на витягнутих руках, потім підніс його поближче до очей і став з інтересом вивчати. Пальці Чейза пробігли по слову Істина, ковзнули по жолобках з обох сторін клинка, провели по лезу. При всіх цих маніпуляціях з лиця Чейза не зникав вираз помірної зацікавленості.

— Мечам прийнято давати імена, але зазвичай ім'я гравірують на клинку. Вперше в житті бачу, щоб воно було на руків'ї, — підсумував Чейз і очікувально втупився на гостей.

— Не прикидайся, Чейз, — докірливо сказав Річард, — ти не в перший раз бачиш цей меч і прекрасно знаєш, що він собою представляє.

— Знаю. Але мені ніколи ще не доводилося тримати його в руках. — Чейз підняв очі і похмуро втупився на Річарда. В голосі його з'явилося напруга: — Питання в тому, як він до тебе потрапив?

Річард відповів так само напружено:

— Мені вручив його благородний Великий Чарівник.

Чейз насупився, лоб прорізали глибокі зморшки.

— А ти Зедд? Яка твоя роль?

Зедд подався вперед, ледь помітна посмішка торкнула тонкі губи старого.

— А я і є той, хто вручив йому цей меч.

Чейз полегшено відкинувся на спинку стільця і повільно похитав головою.

— Хвала духам, — прошепотів він. — справжній Шукач. Нарешті!

Річард вирішив перейти до справи.

— У нас мало часу. Мені необхідно знати дещо, пов'язане з кордоном.

Чейз глибоко зітхнув, підвівся зі стільця і підійшов до каміна. Він уперся могутніми руками в камінну полицю і застиг, спрямувавши задумливий погляд на полум'я. Річард терпляче чекав. Немов підбираючи слова, страж провів рукою по шорсткій поверхні каменя.

— Річард, ти знаєш, у чому полягають мої обов'язки?

Шукач здивовано знизав плечима.

— Ти стежиш, щоб люди не наближалися до кордону досить близько. Інакше їм загрожує біда.

Чейз похитав головою.

— Ти ніколи не замислювався над тим, що треба робити, щоб позбавитися від вовків?

— Напевно, найкраще влаштувати облаву.

Страж кордону похитав головою.

— Можливо, тобі і вдасться відстрелити з десяток вовків, але чим більше їх відстрелиш, тим більшим стає приплід у залишених в живих. В результаті число їх не зменшується. А от якщо ти дійсно хочеш, щоб їх стало менше, слід знищити їх їжу. Інакше кажучи, поставити пастки на кроликів. По-перше, це куди як простіше. Ну а по-друге, менше буде їжі — менше вовченят зможе вижити. І в кінці кінців вовків залишаться лічені одиниці. Так ось, полювання на кроликів і є робота, яку я виконую.