Конституція України. Науково-практичний коментар
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-243-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституція України. Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
До складу авторського колективу ввійшли провідні вітчизняні науковці, академіки та члени-кореспонденти Національної академії правових наук України, народні депутати України, керівники центральних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, правоохоронних органів.
Для суддів, працівників правоохоронних органів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, науковців, викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів, а також широкого кола читачів.
Частина перша коментованої статті містить вичерпний перелік державних символів України. До їх числа вона відносить Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Разом зі столицею вони становлять атрибути Української держави. На відміну від деяких зарубіжних держав, зокрема Великобританії чи Франції, у переліку державних символів України немає державного девізу, проте передбачено одразу два різновиди Державного Герба — великий і малий.
Державна символіка виконує декілька основних функцій: а) політичну, зміст якої виявляється у виключній можливості державних символів бути зовнішнім проявом державного суверенітету на всій території держави і за її межами; б) дипломатичну, коли офіційні символи держави у зв’язках з іноземними державами, міжнародними організаціями виконують представницьку роль; в) соціальну функцію, котра виявляється у можливості державних символів об’єднувати (консолідувати) навколо ідей державного будівництва громадян держави, незалежно від походження, соціального та майнового стану, раси, національності та інших соціальних ознак.
Державні символи, з одного боку, підтверджують факт існування держави і служать зміцненню її авторитету, а з другого державний суверенітет виступає першоосновою як появи, так і подальшого розвитку державних символів. Втрата національної державності призводить до втрати її символів.
Державі належить виключне право на встановлення своїх символів. Вони, як правило, визначаються конституційно, а їх докладний опис і правовий режим використання регламентуються спеціальними законами чи іншими загальнодержавними актами.
Таким чином, основними ознаками державних символів є:
1) здатність знака (зображення, предмета), музичного виразу в лаконічній формі виражати ідеї історичного чи національного характеру, які займають відповідне положення в державній ідеології та суспільній психології;
2) зв’язок між державними символами і державним суверенітетом країни як політичною основою їх становлення та розвитку;
3) офіційність закріплення даних знаків чи звукових виразів в конституції країни спеціальними законами чи іншими загальнодержавними актами.
Система правових норм, що визначають вигляд та порядок використання державних символів, являє собою окремий інститут конституційного права. Проте в Україні про його остаточне оформлення говорити поки що зарано; він перебуває на стадії становлення. Досі не прийнято закони про Державний Герб, Державний Прапор, про порядок використання державної символіки, необхідність прийняття яких безпосередньо випливає зі змісту ст. 20 Конституції України.
Державний Прапор — це офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету. Згідно з Конституцією України (ч. 2 ст. 20) Державний Прапор України являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Державний Прапор України» від 28 січня 1992 р. № 2067-XII цей прапор являє собою прямокутне полотнище, а співвідношення ширини прапора до його довжини становить 2:3.
Українське синьо-жовте колірне поєднання — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства, землі якого в XII ст. літописці називали «Україною». У другій половині XIII ст. гербом князівства був золотий лев на синьому тлі, звідки й пішов звичай поєднувати ці кольори на українських державних символах.
Проте в різні періоди історії український прапор піднімався то синім, то жовтим полотнищем вгору. Головна Руська Рада — орган, що представляв національний рух українського населення Галичини, — у жовтні 1848 р. оголосила своїм гербом золотого лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, але з жовтою смугою вгорі, був державним прапором УНР 1918 р. Після перевороту П. Скоропадського порядок кольорів змінили на синьо-жовтий. Таким він залишався і за часів Директорії.
24 серпня 1991 р. був проголошений Акт незалежності України, і синьо-жовтий прапор замайорів над будинком Верховної Ради.
Як і в багатьох інших державах, кольори України не мають офіційного пояснення, а неофіційне змінювалося з часом і залежало як від смаків сучасників, так і від політичної моди. Традиційно синій колір тлумачиться як колір чистого неба, а жовтий — як колір хлібного лану. Затвердження синьо-жовтого Державного Прапора України відтворило в собі національну символіку в галузі прапорництва, що має більш як тисячолітню історію та бере початок з Київської Русі, де найбільш поширеними державними кольорами були червоний, синій, жовтий, блакитний.