Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця)
- Автор: Поліщук Віктор Варфоломійович
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця)». Краткое содержание книги:
Нехай ніхто, хто почуває себе українським націоналістом, не кидає в мене болотом, не прочитавши цієї книжки
УВО, згодом ОУН, провадили в широких масштабах військовий вишкіл кадрів. Вже 1925 р. були організовані курси для старшин (офіцерів) в Гданську, що їх 1926 р. закінчило 60 членів УВО, колишніх військових, і 50 молодших членів УВО. [133] ОУН підтримувала студії майбутніх своїх кадрів у вільному місті Гданську, де на початку 1929 р. в німецькій Гданській політехніці студіювало коло 200 українських націоналістів. [134] ОУН субсидіювала студії своїх кадрів у Берлині, в Римі, в Чехо-Словаччині. ОУН мала своїх політичних організаційних представників у багатьох столицях європейських держав.
На все це потрібні були кошти. Звідки ОУН їх брала?
Невелика частина коштів УВО-ОУН походила з пограбування поштових амбулансів, поштамтів, листоношів. Проте це джерело могло становити лише якийсь невеликий відсоток потрібних організації грошей. Частина фондів після 1929 p., тобто після організування Євгеном Коновальцем ОДВУ у США і УНО в Канаді, почала надходити з Америки. Проте й це джерело фінансування УВО-ОУН було мізерним у порівнянні до потреб. У цій праці я не ставлю собі метою доказувати співпрацю УВО-ОУН з німецькою розвідкою, яка взамін фінансувала діяльність цих організацій. Зрештою -сама постановка питання - неправильна. Співпрацювати можуть рівні партнери, а такими не були УВО-ОУН у відношенні до німецької розвідки. УВО-ОУН щонайбільше могли виконувати доручення німецької розвідки. Чи виконували? Пошлюся в цій справі на деяких авторів.
А. Щенсняк і В. Шота пишуть, що через Гданськ німці постачали українським націоналістам зброю, 1938 р. в Австрії відбувалися курси для саботажників-диверсантів з ОУН під керівництвом Абверу. Від 1934 р. велися таємні розмови між німецькою розвідкою і Євгеном Коновальцем, під час яких вирішено, що за послуги на користь німецької розвідки ОУН отримуватиме 110.000 німецьких марок.[135]
Довголітній провідний член УВО-ОУН, колишній бойовий референт УВО, Зиновій Книш, у книжці "Бунт Бандери" пише: Ріко Ярий... дістає від німецької розвідки гроші... перед вибухом більшовицько-німецької війни організує з бандерівців шпигунську і саботажну сітку (мережу - В.П.), вишколює парашутистів, творить т. зв. українські легіони... [136]
Ришард Тожецький пише, що від 1926 р. УВО втішалася політичною і фінансовою підтримкою німецького військового штабу, від того теж часу осідок УВО перенесено до Берліна.[137] Той же автор пише, що розвідувальну діяльність у користь Німеччини вели чільні члени УВО - Ріко Ярий і Роман Сушко.[138] Далі автор вказує на факти: 1933 р. був підписаний договір між гітлерівцями і Р. Ярим про вишкіл членів ОУН в С.А., про розмови, в яких брав участь Є. Коновалець з гестапо про фінансову допомогу для ОУН.[139] Польські автори посилаються на архівні документи в цій справі.
Ярослав Пеленський пише: До певного часу обидві групи (ОУН-б і ОУН-м - В.П.) певною мірою були готові співпрацювати не так з Німеччиною взагалі, як, скажімо, з Абвером (німецькою розвідкою), себто з армією. [140] Тут український, націоналістичної орієнтації (ОУН-з?) вчений, теж допускається неточності, говорячи про "співпрацю", радше "готовість співпрацювати" з німецькою військовою розвідкою. Вважаю, що можна говорити виключно про виконування доручень Абверу, а не про співпрацю, яка вказувала б на партнерство, якого не було. І чомусь той же автор сором'язливо говорить про "готовість співпрацювати", з Абвером, а не про те, що дійсно УВО-ОУН працювали на німецьку розвідку. Таке твердження вченого, котрий займається вивченням історії ОУН - симптоматичне, воно по суті є частиною веденої від закінчення II світової війни дезинформації, хоч треба сказати, що небагато є вчених українців на Заході, котрі так багато кажуть про суть ОУН, як це робить проф. Я. Пеленський.
133
Петро Мірчук: "Нарис історії ОУН", цит. вид., стор. 34.
134
Олександр Матла: "Історичні нотатки", Торонто, 1985, стор. 85.
135
A. Szczesniak, W. Szota: "Droga do nikad", Warszawa, 1973, стор. 46,55.
136
3. Книш: "Бунт Банд ери", Торонто, цит. за: Олександр Матла: " Історичні нотатки", цит. вид., стор. 47.
137
Ryszard Torzecki: "Kwestia ukrainska w polityce III Rzeszy 1933-1945", Warszawa, 1972, стор. 56.
138
Ryszard Torzecki: "Kwestia ukrainska w polityce III Rzeszy 1933-1945", Warszawa, 1972, стор. 109.
139
Ryszard Torzecki: "Kwestia ukrainska w polityce III Rzeszy 1933-1945", Warszawa, 1972, стор. 127.
140
"Віднова", № 5/1986, Мюнхен, стор. 204.