Ризиконавти [Антология]

— Тільки візьмемо фотоапарат, зафіксуємо один одного на згадку, такого трофея не було в жодного мисливця. Хоча мені їх теж трохи шкода, як-не-як ми їхні хрещені батьки.

Вони озброїлися кішками, льодорубами, мотузками, карабінами для їх затискування і виступили в похід. “Підкорення трупів” вирішили розпочати з однієї з лап середньої пари, де було більше шансів зачепитися за нерівності рельєфу.

Суперзаври, очевидно, при раптовому похолоданні намагалися зіщулитись, зберегти тепло, затулитися перетинчастими “крилами” і так і застигли, притискаючись черевом до землі, втягнувши хвости, стискаючи передніми лапами шиї і похиливши голови. І все одно висота їхньої “холки” — мереживного коміра на шиї, який став найвищою точкою, — сягала не менше шістдесяти метрів, висоти двадцятиповерхового будинку!

Зблизька броня наддраконів виявилася пластинчастою, складалася з опуклих гранчастих ромбів, напівпрозорих, немов шліфовані коштовні камені. В глибині кожної пластинки горів тьмяний жовтий вогник. Кемпер постукав льодорубом по броні, викликавши тонкий, співучий, скляно-металевий звук.

— Сезам, відчинись! — пробурмотів Аліссон, мимоволі зіщулюючись, чекаючи, що гігант ворухнеться у відповідь і лишить від них мокре місце. Але все залишалося як і раніш, в навушниках рації гугнявив голос керівника групи, котрий давав вказівки підлеглим.

— Ходять чутки, — зронив Кемпер, з деяким сумнівом дивлячись вгору, на крутий круп суперзавра, — що наш знайомий доктор Хойл звернувся до росіян з пропозицією посушити голови над проблемою зупинки суперзаврів і якийсь російський фізик буцімто запропонував нашим воякам гарну ідею.

— Не чув. Що за ідея?

— Щоб утримати драконів у “загоні”, слід згодовувати їм потроху в центрі Невади радіоактивні шлаки, відходи палива ядерних реакторів. Непогана ідея?

— Непогана, проте виникла надто пізно.

— В тім-то й річ, що фізик запропонував її ще до бомбардування драконів кріогенераторами. То що, поїхали? — Під вереск лічильника Гейгера Кемпер перший поліз на зігнутий гачкоподібний палець лапи, який судорожно вчепився в скелю.

Ніхто не звернув уваги на дії “альпіністів”, кожен поспішав зробити свою справу, знаючи, що потрапити сюди вдруге буде дуже непросто.