Ризиконавти [Антология]

— Ось побачите, — розмахував руками біолог, — вони за день—два підуть на контакт, здадуться в полон і приймуть усі наші умови.

В іншій гіпотезі стверджувалося, що дракони просто зголодніли й відпочивають, у третій — що вони вирішили не йти до заводу через недостатній запас енергії, все ж таки на двохсоткілометровий перехід її пішло чимало. Були ще й четверта, і п’ята, і двадцять п’ята гіпотези, і всі вони виявилися неспроможними.

На третій день таємничого сидіння майже в повній нерухомості в глибокій вулканічній воронці панцирі суперзаврів почорніли, стали тріскатися, немов хітинова шкаралупа личинок хрущів, і з цієї “шкаралупи” виповзли оновлені, змарнілі, в жовто-гарячій броні, пансперміти. В них тепер майже не було хвостів, а жахливі нарости на спинах перетворились… на величезні перетинчасті напівпрозорі крила! Коли один з драконів, немов пробуючи, розправив ці крила — всі, хто дивився телепередачу в таборі, ахнули, вражені красою відблисків і райдуг, які спалахнули під сонцем.

— Я чомусь ждав подібної трансформації, — признався Кемпер Норманові; вони дивилися телевізор у себе в наметі. — Згадав оповідання одного з наших провідних фенів про лялечку. Правда, від того, що в них виросли крила, дракони не стали набагато красивішими й привабливішими.

— Видовище, яке притягує і водночас відштовхує, — погодився Аліссон. — Однак мене більше лякає те, що вони здатні пристосовуватися до чужих умов. Прогресують, породження пекла, і то такими темпами, які й не снилися нашим земним організмам. Що ж воно буде далі?

— Як ти гадаєш, вони злетять?

— Навряд, надто вже велика їхня маса, ніякі крила не потягнуть, та й енергії для польоту потрібна сила-силенна. Я взагалі вважаю, що це не крила.

— А що?

— Ну-у… фотоелементні батареї, наприклад, для підзарядження внутрішніх акумуляторів від сонячного випромінювання. Абозонтики для захисту від ядерного вибуху.

— Жартуєш.

— Аніскілечки. Вони пристосовуються, а механізмами пристосування відають інстинкти, які нічого не роблять даремно. Крила для таких махін у нашій ріденькій атмосфері були б явною помилкою еволюції, що створила суперзаврів.

Аліссон мав рацію.

Коли пансперміти розпростали “крила” і просиділи нерухомо ще дві доби під сонцем, учені зійшлись на думці, що “крила” — поглиначі сонячної радіації. Але головна сенсація відкрилася пізніше, коли суперзаври, вгамувавши енергетичний голод, знову рушили в гори в напрямку “Ер-зет”. Армійські експерти і науковці, які злетілися до решток їхніх шкаралуп, наче зграя круків, виявили під шкаралупою… двоє п’ятиметрових, свіженьких, випромінюючих радіацію, як оголений ядерний реактор, схожих на гранчасті кристали моріона, чорного кришталю, яєць!