Водяничок
- Автор: Пройслер Отфрид
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Переводчик: Владимир Василюк
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Водяничок». Краткое содержание книги:
До книги увійшли казки: Мала Баба Яга, Привиденя, Водяничок, Розбійник Гуцик-Буцик.
Переклад з німецької та передмова Володимира Василюка.
Малюнки Світлани Кім.
— Помовч! — вигукнув він.— Так не годиться. Хтось один має говорити.
— Гаразд,— погодився Зеппель.-— Давай вирахуємо на гудзиках, кому почати, згода?
Обоє стали лічити гудзики, кожний на своїй курточці: «Я — ти, я...»
Випало так, що в кожного на курточці виявилося по п’ять гудзиків. «Я»,— сказав Зеппель на п’ятому гудзику: і почав скоромовити. Але й Касперль на п’ятому гудзику також сказав: «Я», і в результаті обоє знову заговорили водночас.
— Послухай-но,— мовив Зеппель, помітивши, що в них щось не клеїться,— ми мусимо по-іншому це зробити! Пограймо в лічилку, ось побачиш, усе буде гаразд.
Зробивши поважну міну, він тричі поплював на вказівний палець і, стукаючи ним навперемін у живіт Касперля і свій, заходився лічити:
Еники, беники, їли вареники.
Еники, беники,
Кльоц —
Вийшов кульгавий матрос!
Останнім, кого торкнувся тричі послинений палець, виявився Касперль. Отже, справу розв’язано.
— Ну, Зеппелю, слухай уважно...
Касперль розповідав про свої пригоди захоплено й бурхливо. Його голос гримів, наче водоспад.
Зеппель слухав, і невдовзі в нього пашіли вуха, а лоб укрився краплями поту. Йому аж дух перехопило, так він хвилювався. А коли Касперль описав кінець Лихолюба, Зеппель аж руками сплеснув.
— Друже, Касперлю! — вигукнув він.— Я відразу здогадався.
— Як?
— Адже я майже півночі чистив картоплю для Лихолюба.
Тепер Зеппель почав свою оповідь. Він змалював гірке життя в розбійниковій печері, розказав і про те, як Гуцик-Буцик спалив Каспер-леву шапочку з китичкою.
— Невже? Мою гарну шапочку? — обурився Касперль.— Це вже занадто! Розбійника треба запроторити у в’язницю! Бродяга!
Зеппель відчув, що настав найбільш підходящий момент.
— Не хвилюйся,— мовив він заспокійливо,— він уже сидить.
— Він — сидить? — перепитав Касперль.
— Снігурем у клітці. Так, Касперлю, ти, звичайно, здивувався. Але дозволь, я докажу тобі, як це сталося...
Зеппель почав оповідати далі, а коли закінчив, то й Касперля зросив піт.
— На'м просто пощастило, що все так склалося! — вигукнув він.— Що робитимемо з ним? X
— Віднесемо снігура до поліцая Дімпфель-мозера, а самі — додому.
Зеппель задоволено погойдував кліткою і хотів був рушати. Але Касперль стояв, наче приріс до землі.
— Я хочу нову шапочку з китичкою! — заявив він.
— Звідки ж її взяти?
— Ти забув, що ми маємо чарівний перстень!
Касперль покрутив у руці чарівний перстень і мовив:
— Я хочу нову шапочку з китичкою, таку саму, як була в мене.
Щойно бажання було сказане, як відразу воно здійснилося: на Касперлевій голові з’явила ся нова шапочка з китичкою. Вона була така схожа на стару, наче двоє яєць.
— Неймовірно! — вигукнув Зеппель. — Коли б я не бачив на власні очі, як Гуцик-Буцик пошпурив твою стару шапочку у вогонь, то ніколи б не повірив, що в тебе нова шапочка. Ходімо ж, нарешті!
— Авжеж, ходімо,— сказав Касперль.
Вони взяли поміж себе клітку і, насвистуючи одну за одною веселі пісеньки, попрямували додому.
— Я такий радий! — трохи перегодя мовив Касперль.
— Я також! — усміхнувся Зеппель.— І бабуся буде дуже рада!
— Бабуся? — Касперль раптом зупинився.— Боже мій! О, який я нетямущий, Зеппелю!
— Що з тобою? Чому ти не йдеш?
— Я дещо згадав! Ми ледве не забули про найголовніше!
— Про найголовніше?
— Авжеж! Про бабусин млинок для кави!
— Ох! — застогнав Зеппель і стукнув себе по лобі,— твоя правда, Ка'сперлю! Треба повернути бабусин млинок, решта не варте й уваги! Тож повертаймося назад до розбійникової печери!
— Навіщо? — мовив Касперль,— Це робиться дуже просто.
Він покрутив двічі чарівний перстень і промовив:
— Я хочу, щоб зараз з’явився бабусин млинок!
Щось тріснуло — і перед ним у траві лежав бабусин млинок.
— О, диво ж яке! — вигукнув Зеппель.— Мить — і він тут. Хоч би в нього щось там не поламалося!
Він підняв із трави млинок для кави і покрутив корбу.
Млинок був цілісінький, з першим обертом ручки він заграв: «Оновить все красень травень».— Неймовірно! Він грає на два голоси.
— Двоголосий млинок? — здивувався Зеппель.— Чудесно! Бабусі він ще більше сподобається! Але де взялася двоголоса мелодія? Кас-перлю, ти можеш мені пояснити?
Одначе й для Касперля це була дивовижа.
— А може, то фея Амариля там заховалася? — висловив він здогад.