![Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/2/4/4/ti-shcho-spivayut-u-terni-the-thorn-birds-uk-download.jpg)
Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]
- Автор: Маккалоу Колин
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-1383-1
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]». Краткое содержание книги:
Вона цього не знала, але саме в такий спосіб отець Ральф надав би допомогу будь-кому зі своїх парафіянок, хоча й з меншою особистою зацікавленістю: лагідно, але дещо відсторонено, не асоціюючи себе з цією бідою. Можливо, простіше, з меншим пафосом, від чого його втіха та допомога були б тільки сильнішими. Він здавався вищим за ці життєві дрібниці, й від того вони самі здавалися неістотними та скороминущими. Отець Ральф робив це підсвідомо; жоден, хто приходив до нього за втіхою, не міг поскаржитися, що він поглянув на нього зверхньо та з погордою, або ж звинуватив у слабкості. Багато священиків змушували своїх парафіян почуватися винуватими, ницими та нічого не вартими. Але не такий був отець Ральф. Він давав людям відчути, що і в нього є свої печалі та болючі проблеми, дивовижні печалі та малозрозумілі їм проблеми, однак від цього вони не ставали менш реальними. Сам він не знав — і ніхто не роз’яснив йому, — що левова частка його привабливості та харизми полягала не в самій його особистості, а в чомусь піднесеному, майже божественному, і водночас — такому людяному, що виходило з його душі.
Що ж стосувалося Меґі, то він розмовляв із нею так само, як і Френк — як з рівною собі. Але він був старшим, мудрішим та освіченішим за Френка, і тому — набагато кращим повірником. А який чудовий був його голос із ледь помітним ірландським акцентом та округлою британською вимовою! Увесь страх та смуток, які так мучили Меґі, немов рукою зняло. Однак вона була молода, допитлива і тепер їй страшенно кортіло про все дізнатися, бо вона не переймалася химерною філософією тих, хто постійно скнів над питаннями не про власну сутність, а лише про власну видимість. Він був її другом, любовно випестуваним ідолом її серця, новим сонцем на її небосхилі.
— А чому не ви мали розповісти мені про це, отче? Чому ви сказали, що це слід було зробити матусі?
— Це тема, яку жінки тримають у межах свого кола. Говорити про свою чи чиюсь іншу менструацію в чоловічому товаристві не заведено. Про це говориться строго між жінками.
— А чому?
Він похитав головою і розсміявся.
— Чесно кажучи, я й сам не знаю чому. Мені навіть хочеться, щоб це було не так. Але можеш повірити мені на слово, що це саме так. Ніколи й нікому не кажи про це ані слова, окрім своєї матері. І не кажи їй, що ми про це з тобою говорили.
— Гаразд, отче, не скажу.
Виходить, бути дорослою жінкою та матір’ю — це до біса важко: скільки практичних міркувань потрібно тримати в голові!
— Меґі, йди додому і скажи матері, що у тебе почалися крововиливи. Попроси її показати тобі, що в таких випадках треба робити.
— А у мами теж трапляються крововиливи?
— Вони трапляються у кожної здорової жінки. Але під час вагітності вони припиняться і почнуться знову лише після того, як народиться немовля. Саме завдяки припиненню менструацій жінки й дізнаються, що вони вагітні.
— А чому вони припиняються під час вагітності?
— Не знаю. Справді не знаю. Вибач, Меґі.
— А чому кров виходить із моїх сідниць, отче?
Він досадливо витріщився на ангела, який відповів йому умиротвореним поглядом, анітрохи не переймаючись жіночими проблемами. Отець Ральф потрапив у делікатне становище. Дивно: чому Меґі так наполегливо намагається про все дізнатися, адже зазвичай вона така стримана! Однак він усвідомлював, що тепер став для дівчинки джерелом знань того, про що вона не зможе прочитати в книжках, він не міг виявляти перед нею ані найменшої ознаки ніяковості. Бо добре її знав. Інакше вона замкнеться у собі, й більше ніколи й нічого у нього не спитає.
Тому священик спокійно і терпляче пояснив:
— Кров виходить не з твоїх сідниць, Меґі. А з прихованого отвору попереду, який має стосунок до дітей.
— Ой, ви хочете сказати, що саме з того отвору вони й з’являються? — мовила Меґі. — А я завжди хотіла знати — звідки ж вони з’являються?
Він весело вишкірився і зняв її з п’єдесталу.