Чінгісхан
- Автор: Ян Василий Григорьевич
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- ISBN: 5-301-00909-5
- Переводчик: Анатолій Шиян
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Чінгісхан». Краткое содержание книги:
Чінгісхан підняв палець і показав ним на чалму одного старого імама.
— Чому він нагортає на голову стільки тканини?
Перекладач спитав старого і пояснив каганові:
— Цей імам каже, що він ходив до Арабистану в Мекку помолитися богові і вклонитися гробниці пророка Мухаммеда. Тому він носить таку велику чалму.
— Нічого для цього кудись ходити, — сказав Чінгісхан. — Молитися богові можна скрізь.
Вражені імами, розкривши роти, мовчали. Чінгісхан говорив далі:
— У вашого шаха гора злочинів. І я прийшов, як бич і кара неба, щоб його покарати. Наказуємо, щоб віднині ніхто не давав шахові Мухаммеду ні притулку, ні жменьки борошна. — Чінгісхан піднявся ще на два східці і гукнув до своїх воїнів, що товпилися на дверях мечеті: — Слухайте, мої непереможні воїни! Хліб з полів знято, і коням нашим пастися ніде. Але комори тут повні хліба і відкриті для вас. Набивайте зерном животи ваших коней!
По всьому майдані пронеслися крики монголів:
— Комори Бухари для вас відкриті! Великий каган наказує годувати хлібом наших коней.
Зійшовши з мембера, Чінгісхан наказав:
— Нехай до кожного з цих старих буде приставлено по одному багатуру, і вони, нічого не приховуючи, вкажуть усі багаті будинки, комори з хлібом і крамниці з товарами. Переписувачі нехай від цих старих дізнаються й запишуть імена всіх багатих торговців, і вони повернуть мені всі багатства, відібрані у моїх купців, яких перебили в Отрарі. Нехай багачі принесуть сюди їжу і питво, щоб мої воїни наїдались, раділи, співали і танцювали. Я сьогодні святкуватиму захоплення Бухари в оцьому домі мусульманського бога.
Сивобороді з монгольськими воїнами вийшли і незабаром стали повертатися з верблюдами, навантаженими мідними казанами, мішками рису, баранячими тушами і глечиками, повними меду, масла й старого вина.
Розділ дев’ятий «ДОБРЕ В СТЕПАХ КЕРУЛЕНУ!»
На майдані перед головною мечеттю закурилися багаття, в казанах зашкварчали баранячі курдюки, рис і накришене м’ясо. Чінгісхан сидів на шовкових подушках на високому майданчику перед входом у мечеть. Біля нього юрмилися воєначальники й охоронці. Осторонь бухарські музиканти і хор різноплемінних дівчат, приведених бухарськими старійшинами, грали на різних інструментах і вибивали дроб на бубнах та барабанах.
Найзнатніші імами й улеми вартували монгольських коней, підкидаючи їм оберемки сіна. Перекладач Чінгісхана Махмуд-Ялвач сидів недалеко від кагана, насторожено стежачи за всім; позад нього троє переписувачів із колишніх його прикажчиків, сидячи на п’ятах, швидко писали на смужках кольорового паперу розпорядження чи пропуски крізь монгольські пости.
Монгол у довгій шубі до п’ят, обвішаний зброєю, пробрався крізь ряди присутніх і, нахилившись до вуха Махмуд-Ялвача, пробурмотів йому:
— Мій роз’їзд затримав двох людей: одного, схожого на шамана, у високому ковпаці, другого — хлопчика. Коли ми хотіли їх порішити, старший сказав по-нашому: «Не займай нас! Махмуд-Ялвач наш названий батько — аньда…» А що нам наказано шаманів і чаклунів щадити, та до того ще він твій «аньда», я наказав їх поки що не займати. Що накажеш з ними робити?
— Приведи їх сюди!..
Монгол привів Хаджі Рахіма і хлопчика Тугана.
Махмуд-Ялвач жестом руки наказав їм сісти на килим поруч з переписувачами.
Чінгісхан ніколи, навіть на хмільному бенкеті, не втрачав ясності розуму і все підмічав. Він поглядом подав знак Махмуд-Ялвачу, і той підійшов.
— Що за люди?
— Коли, з твого наказу, я проїжджав через пустелю і мене поранили розбійники, оцей чоловік повернув мені життя. Хіба я не повинен подбати про нього?
— Дозволяю тобі за це його вшанувати. Поясни мені, чому у нього такий високий ковпак?
— Це мусульманський шукач знань і співак. Він уміє крутитися дзигою і говорити правду. Таких людей простий народ поважає і дає їм подарунки.
— Нехай він покрутиться переді мною дзигою. Подивлюсь, як танцюють мусульмани.
Махмуд-Ялвач повернувся до свого місця і сказав дервішу:
— Наш володар повелів, щоб ти йому показав, як танцюють, крутячись, дервіші. Ти знаєш, що, не виконавши волі Чінгісхана, ти втратиш голову. Постарайся, а я гратиму тобі.