Аеропорт
- Автор: Лойко Сергей Леонидович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-2665-68-0
- Переводчик: Ольга Гончар
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Аеропорт». Краткое содержание книги:
Кіборги, як називали їх вороги за нелюдську живучість і впертість, боролися так, наче в цьому проклятому Аеропорті вирішувалася доля війни. Насправді ніхто з них не міг до пуття пояснити, навіщо він проживав тут кожен свій новий день, як останній, навіщо воював так несамовито. Зрештою, якщо відкинути всі штампи й кліше, їхні власні пояснення переважно зводилися до такого: я б’юся, бо я б’юся…
Командування орків (так їх називали кіборги за масову знеособленість, за неможливість зрозуміти, навіщо вони тут і чого добиваються) вважало, що Аеропорт треба взяти за будь-яку ціну, щоби «вирівняти лінію фронту» під час чергового «перемир’я»…
«Аеропорт» — це головна книга про війну, якої не мало бути і про героїв, які хотіли жити, але вмирали… Це не хроніка і не розслідування, а художній нарис, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки і не стільки про війну. Він і про любов, про зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Тобто про наше сьогоднішнє й учорашнє.
— Усе чесно. — … — Тягніть Веселого в машину. Ми йдемо, але обіцяємо повернутися, як Карлсон. Після референдуму.
84
— Привіт, Олексій. По-перше, дозволь подякувати тобі за чудові фото на початку першої шпальти вчора й сьогодні. —… — І чи не поділишся з нами, що це за вовтузіння з твоєю участю було в готельному холі позавчора?
85
— Привіт, Джеймсе. Нічого особливого. Я просто попередив падіння дівчини, колеги-журналістки.
86
— А, так он воно що це було. Ну-ну. Однак на відео, яке прокрутили всі провідні телеканали, ти наче допоміг упасти комусь іншому. Я правий, чи то мені здалося?
87
— Не зовсім. Я просто захищав колегу-журналістку.
88
— Зрозуміло. Що ти скажеш, якщо ми терміново евакуюємо тебе з Криму?
89
— У жодному разі, сер. Зі мною все гаразд.
90
— Гаразд. Добре. Але чи не міг би ти зробити мені послугу й не брати більше участі в подібній акробатиці, поки ти на редакційному завданні. Розумієш, нам не дуже комфортно від усвідомлення того, що наш штатний фотограф ще й Чак Норріс за сумісництвом.
91
— Обіцяю, сер.
92
— Радий чути. Ну а тепер між нами, зізнайся, як тобі це вдалося? Як ти викинув подібний фінт із озброєним чуваком, який удвічі більший за тебе?
93
— Випадковість, сер. Я не хотів. І хлопець був без зброї. Він просто перечепився. І… я трохи займався боксом в університеті свого часу.
94
— Отже, боксом. Молодець. Але, будь ласка, тримай свої таємні таланти при собі наступного разу.
95
— Так, сер. Ви можете бути спокійні.
96
— Ну гаразд. Радий був із тобою поговорити, Олексій. Наступного разу знатиму, на кого ставити у вуличній бійці.
97
— Радий був із вами поговорити, сер. Гарного вам дня.
98
— І тобі того самого, боксер…
99
Фраза з пісні Семенича «Штрафні батальйони».
100
«Правий сектор».
101
Кевлар — арамідне волокно, що має високу міцність.
102
— Особові отримаєте, а інші ваші папери нам самим знадобляться —… — Завтра приходьте.
103
Офіцери Служби безпеки України.
104
— Усе гаразд! — … — Це не якісь прибульці із заходу. Це наші хлопці зДонбасу. Я… я… я завжди виступала проти нової влади, і ось вона закінчилася, правда?
105
— А допуск маєш? А що ти за телебачення? А брешете ви все!
106
— Брешуть, брешуть, брешуть все, жиди прокляті!
107
Тут Машинобудівний технікум.
108
— Добге, мені якгаз потгібна гозминка. — … — Ведіть у «пегемовну» на сходах. Пгиготуйте пацієнта. Я загаз зійду.
109
— Я так і знав. — … — СБУшник. Отямиться, запиши все, що скаже. Дати води — і в підвал. І пегевіг, чи не зламані ноги.
110
— Усе йде за планом. Облаштовуємося. Нагод задоволений. Жовто-блакитні не вогушаться.
111
— Папа дуже задоволений вами. — … — Продовжуйте в тому ж дусі та тримайте нас у курсі. Ще дві телевізійні групи в дорозі. Це все, чим зараз ми можемо допомогти.
112
— Служіть, служіть.
113
«Городяни й мешканці Солегорська вітають ухвалу про референдум. — … — Ви бачите, як радіють люди, як обіймаються з ополченцями, приносять їм квіти і їжу…»
114
— Ось і зустрілись, дорогий! Аллаху акбар!
115
— Гозстгіл слухає.
116
— Ну, здрастуй, Розстрільчик, здрастуй, дорогий. Ворон це, Ворон.
117
— Вогон, гадий тебе чути. В Кгасному вас зачекалися.
118
— Завтра-післязавтра будемо, брат.
119
— Буду гадий побачити у себе в Солегогську. Я завжди на зв'язку.
120
— Я зрозумів, дорогий, зрозумів. Буду радий! Так, брате, одне прохання є.
121
— Слухаю, Вогон.
122
— Там у тебе під носом один журналіст із Америки. Олексій Молчанов його ім'я.
123
— О'кей, Олексій Молчанов. Записав. І що?
124
— Закрий його для мене, брат. Притримай без шуму. Я приїду. У мене до нього своя розмова є.
125
— Але ж він амегиканець.
126
— Ну, просто зник, і все Загубився, так, брат? Люди губляться, так? Я тебе прошу, брат. Все зроблю, брат. Тільки візьмеш — тримай його міцно Він, шакал, крутий дуже.
127
— Добге, якщо він тут, знайдемо його. Ще питання є?
128
— Ні, брат, нема.
129
— Ну, до зв'язку тоді. —… — Не бгат я тобі, гнидо чорножопа.
130
— А де ж Ленін?
131
— Так, уявіть собі, це пгес-пап'є.
132
— А де ж портрет Леніна? — … — Для фул-хауса (Комбінація в покері: будь-які три карти однакового рангу й пара з двох інших карт, три плюс два. — Прим. ред.)бракує ще одного лиходія.
133
— Згоден з вами! — … — Лиходій, як ви висловилися, Ульянов-Ленін був жидомасоном. Саме він ствогив пегший жидівський угяд, який гозстгіляв цагя-батечка, Цагство йому Небесне! — … — Він же готувався остаточно гозвалити Госію.