Аеропорт
- Автор: Лойко Сергей Леонидович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-2665-68-0
- Переводчик: Ольга Гончар
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Аеропорт». Краткое содержание книги:
Кіборги, як називали їх вороги за нелюдську живучість і впертість, боролися так, наче в цьому проклятому Аеропорті вирішувалася доля війни. Насправді ніхто з них не міг до пуття пояснити, навіщо він проживав тут кожен свій новий день, як останній, навіщо воював так несамовито. Зрештою, якщо відкинути всі штампи й кліше, їхні власні пояснення переважно зводилися до такого: я б’юся, бо я б’юся…
Командування орків (так їх називали кіборги за масову знеособленість, за неможливість зрозуміти, навіщо вони тут і чого добиваються) вважало, що Аеропорт треба взяти за будь-яку ціну, щоби «вирівняти лінію фронту» під час чергового «перемир’я»…
«Аеропорт» — це головна книга про війну, якої не мало бути і про героїв, які хотіли жити, але вмирали… Це не хроніка і не розслідування, а художній нарис, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки і не стільки про війну. Він і про любов, про зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Тобто про наше сьогоднішнє й учорашнє.
31
— По журналісту мінус, мінус.
32
— Роботу закінчили, роботу закінчили. Кінець зв’язку.
33
Розмовна назва МТЛБ.
34
— Я Ваха, якщо хто не знає.
35
— Ти командир, чи як?
36
— Відповідай, боров, коли питають! Чи не годували ще? — … — Жери, падло, кому кажуть! Жери, гнидо! У вас, карателів, зара сніданок має бути за розкладом!
37
— Отже, так, фашисти х…ві. Ми у вас у «коробочці» кулемет знайшли. — … — Хто з вас кулеметник? Хто вчора з вежі покришив моїх хлопців?
38
— Ну що, тварюки, пам’ято не повернулася?
39
— Все, хлопці, все. — … — Дихає ще. Лікарня треба.
40
— Лікарня, кажеш? А курорт, море Чорне, шашлик-машлик не треба?
41
— Що ж ви робите, сволота! — … — Він же просто солдат, як і ви.
42
— Які ви, на х…й, солдати! Ви фашисти йо…ні! Бандерівці, б…дь!
43
Популярна марка австралійського вина.
44
Великий італійський скульптор XVII століття.
45
Не Телебачення Взагалі.
46
Дворовий футбол — популярний дитячий вид спорту в СРСР.
47
Ручний протитанковий гранатомет.
48
— Двадцятий, двадцятий, що у васза х…рня? Чому не працюєте по об’єкту? Мені доповідають рух!
49
— Товаришу п’ятдесятий, подивіться самі. Від вас об’єкт зараз теж видно. Їм іще п’ятсот метрів пхатися. Чекаю наказу.
50
— Двадцятий, двадцятий! По цілі не працювати. Один-два попереджувальних у повітря, щоби знали, що ми тут. Виконувати. — … — До міста, б…дь!
51
— Йо…на війна. Хай вона буде проклята! Ненавиджу!
52
— Усе. Стій, стій! Чекаємо на наших. Картинки нема поки що.
53
— Товариші, товариші, проходимо далі. —… — Усім місця вистачить, не юрміться позаду, не юрміться.
54
— Усе, почали! — … — Працюємо, працюємо, тільки без матюків, будь ласка. Пам'ятайте, ви в ефірі. Поводьтеся принаймні пристойно.
55
— Ще вчора ці фашистські карателі, яких послала нелегітимна київська хунта, обстрілювали із систем залпового вогню житлові квартали Красного Каменя. — … — А тепер вони мають подивитися в очі рідним тих, кого вони вбили й покалічили! Тим, хто втратив дружин, чоловіків, старих і дітей у цій варварській війні, яку приспішники заокеанських хазяїв, що окопались у Києві, віроломно розв'язали проти власного народу!
56
— Вони вбили мого маленького сина Мишка-а-а-а-а-а-а-а! — … — Немає прощення недолюдкам. Нена-а-а-а-виджу. Будьте ви прокляті!
57
— Немає прощення недолюдкам! Хай їхні сім’ї зазнають такого ж горя, яке випало мені!
58
«Усе в нормі — повний п…ць».
59
Юрій Візбор. За цигаркою цигарка (переклад О. Гончар).
60
Переклад О. Гончар.
61
— Стьопочко, ну нарешті! —… — Щойно меншого з садочка привела. Яка у вас у Ростові погода? У нас сіро й снігу нема.
62
— У нас теж. Як хлоп'ята?
63
— Все добре. Санька «п'ятірку» з читання приніс. Ходить пишається. Всім показує. А що це за номер у тебе?
64
— Та позичив у товариша. Мій телефон сів.
65
— У тебе все гаразд, Стьопо? Якийсь голос у тебе не такий. Стьопо! Ау!
66
— Нікуль! Поцілуй їх від мене. І мамі зателефонуй, скажи, що все в мене нормально. Ну, все, мені час.
67
— Я тебе кохаю, Стьопочко, приїзди скоріше!
68
— Я тебе теж дуже кохаю.
69
Уривок із поеми «Євгеній Онєгін» Олександра Пушкіна.
70
— Ідіть на х…й звідси, поки не почали стріляти.
71
— Що ви робіте? Що тут відбуватися? Що все це значити?
72
— Увага! — … — Панове журналісти, увійдіть у наше становище, пліз. Ми отримали сигнал, що в готелі перебувають озброєні люди. Щойно все з'ясується, ми відразу підемо. А поки прошу нічого не знімати. Задля вашої ж користі.
73
— Хто ви такі? —… - Ви російські військові?
74
— Ні, — … — Російських військових у Криму нема. Ми самооборона Криму і стежимо за порядком. Зокрема, щоб із вами нічого не сталося.
75
— Усі назад!
76
— А тепер камеру швидко сюди, суко!
77
— Ми викличемо міліцію.
78
— Як же кепсько штовхати дівчат і матюкатися, пане трамвайний хаме.
79
— Я зара тебе штовхану, козел.
80
— А ну подивимося, як це вийде. — … — Тільки по-чесноку, як у вас кажуть. Без зброї. Бо я теж візьму рушницю й стану військовим.
81
— Добре, спробуємо.
82
— Досить, Веселий! — … — Досить ваньку валяти. Кінчай цей базар.
83