Ілон Маск [Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє]

Кожного разу, як Tesla доводилося спілкуватися з Детройтом, це було нагадуванням про те, як далеко це колись велике місто відійшло від своєї власної культури «ми можемо це зробити». Tesla хотіла орендувати маленький офіс у Детройті. Плата була мізерна порівняно з вартістю площ у Кремнієвій долині, але міська бюрократія перетворила пошук звичайнісінького офісу на тяжке випробування. Власник будівлі забажав побачити аудит фінансових результатів Tesla за сім років, хоч вона все ще була приватною компанією. Потім власник хотів отримати орендну плату наперед за два роки. Tesla мала в банку 50 мільйонів доларів і могла взагалі купити всю будівлю. «У Кремнієвій долині достатньо сказати, що ти маєш підтримку венчурного капіталіста, і на цьому переговори припиняються, — каже Тарпеннінґ. — Але в Детройті все було отак. Нам доставляли коробки FedEx, а вони навіть не могли вирішити, хто має підписатися про отримання».

Протягом усіх цих ранніх років Ебергард ухвалював швидкі та чіткі рішення, й інженери ставлять це йому в заслугу. Tesla рідко застигала в нерішучості, спричиненій безкінечним аналізом ситуації. Компанія обирала план дій, а коли їй щось не вдавалося, вона швидко проходила цю поразку та пробувала новий підхід. Roadster так затримався саме через ті численні зміни, яких хотів Маск. Маск наполягав, щоб машину зробили зручнішою, вимагаючи змін у конструкції сидінь та дверей. Він зробив пріоритетом виробництво кузова з вуглецевого волокна і зажадав, щоб на дверях установили сенсори, які дадуть змогу відмикати Roadster доторком пальця замість смикання за ручку. Ебергард нарікав, що робота над цими функціями затримувала компанію, і багато інженерів погоджувалися. «Часом виникало відчуття, що Ілон є цією нерозважливо вимогливою, надмірно домінувальною силою, — каже Бердичевскі. — Компанія в цілому була на боці Мартина, бо він був там увесь час, і ми всі вважали, що постачання машини мають початися раніше».