Смак життя
- Автор: Яворский Михаил
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Смак життя». Краткое содержание книги:
Сюжет розвивається на реальних подіях. Проте, усі імена вигадані. Будь-який збіг - випадковий.
Цю книгу я писав англійською, моєю другою рідною мовою. Висловлюю подяку Діані Фон дер Мюлль за її критичні зауваги і поради, які зробили роман яскравішим. Окрема вдячність нехай лине Барбарі Лімінг, викладачеві театрознавства та кінознавства у коледжі Гантер, за те, що невтомно надихала мене викласти свою історію.
Я вдячний МаріїДзесі-Думанській за творчий підхід до редагування українського рукопису.
Щира подяка Світлані Брегман, викладачеві перекладу Львівського університету за її українську версію книжки «Смак життя». Переклад, особливо переклад роману, -набагато складніше та вимогливіше завдання, ніж може видатися на перший погляд. Як сказав колись Федеріко Фелліні: «Інша мова - це інший погляд на життя.» У своєму красномовному перекладі п. Брегман вдалося уловити ритмомелодику мого англомовного рукопису і не заглушити голос мого авторства.
Щоразу, як я піднімаю голову жінки, всі скажено мене вітають. А коли з мертвого обличчя починають текти криваві сльози, натовп вибухає у шаленстві. Подавай їм ще! Вони вивергають пронизливі звуки, які зливаються в національний гімн...
Я тримаю мертву жіночу голову високо вгорі. Нехай всі бачать! З неї рясно тече кров... Натовп скандує... Диво-птахи почули кров. Багряні хробаки підповзають дедалі ближче... Слава! Слава! Я-вільний! Алилуя! Вавилон навіки!
Раптом голова повертається до мене!!!
Не вірю своїм очам... Не може бути!!! Погляд прикипів... Охоплений жахом!.. Хочу втекти... Хробаки підповзають...!!!
Це моя голова...
Я прокинувся!
Скочив на ноги!
Де голова?
На місці...
«Інша мова - це інший погляд на життя».
Федеріко Фелліні
ФРАГМЕНТИ МАНГЕТТЕНУ
Недаремно кажуть, що найпростіший спосіб вивчити мову - у ліжку. Я вже маю прекрасні успіхи у німецькій і англійській. Нещодавно мені випала нагода отримати ще й свій перший урок французької. «Ma chérie, c‘est magnifique I»20 - звучить м’яко, мелодійно і надзвичайно еротично. Натомість англійська - ньютонівська мова-важливі причина і наслідок. Звичайно, англійська має різновиди, залежно від походження. Сполучені Штати називають плавильним казаном. У цьому казані можна зустріти і людей французького походження. Проте вони різнитимуться від справжніх французів. Власне англійська мова і псує їх поведінку в ліжку.
Англійська мова - практична, вона не підходить для чуттєвості. У ліжку достатньо сказати «І love you!» - «Я тебе люблю!», але любити можна і Нью-Йорк. Це мова ліжка «справжніх» американок, нащадків тих, які зійшли на берег у Массачусетсі сотні років тому, або «доньок американських революцій». Вони незмінно консервативні, як в політиці, так і в ліжку. їх протестантизм не дає їм висловити почуття, всю свою чуттєвість.
Мітсі була єдиним винятком серед усіх моїх походеньок. Закінчивши з відзнакою коледж Вассар, Мітсі поїхала до Індії, де якийсь час провела у храмі, вивчаючи буддистське мистецтво кохання. І у цій царині вона досягла чималих висот. Без слів, тільки ніжні пестощі язиком, від кінчиків пальців і далі вгору, від чого все тіло палало гарячим вогнем.
Мітсі мешкала на 63-ій вулиці, у сусідньому з моїм будинку. Ми частенько зустрічалися, щоб віддаватися буддистським тонкощам і вивчати буддистські священні тексти. Незабаром я майже напам’ять вивчив усю Веду. Та якось наша нірвана майже закінчилася. Вона подзвонила мені й істерично кричала у слухавку: «Чому ти мені не сказав!???»
«Не сказав чого?» - спитав я, але вона не вмовкала. «Чому ти мені не сказав?» І тільки коли я закричав: «Чого?! Чого не сказав?!», вона відповіла: «Чому ти мені не сказав, що ти жигало!???»
Вона примчала до мене страшенно розлючена, разом зі своїм маленьким пуделем, якого я раз і назавжди заборонив приносити.
«Як ти так міг зі мною? - верещала вона. - А я хотіла познайомити тебе зі своїм батьком. Я думала, колись вийду за тебе. Як ти міг!?.»
Ми сіли за стіл у кухні.
«Хто тобі таке сказав?» - спитав я.
«Зік».
«І ти йому повірила?»
«Так, він мене переконав».
«Як?»
«Він сказав, що на твою викладацьку зарплату ти б міг собі дозволити платити за таке помешкання, тільки якщо ти жигало!»
«А хіба не ти розповідала мені, що він тебе не раз запрошував на побачення, а ти відмовляла?»
«Так, він мені часто телефонує. Один раз ми з ним ходили на побачення, ще перед тобою, але більше ні, не тому, що він єврей, просто мені нецікаве його товариство. До того ж, як ти й сам знаєш, у нього є подружка...»
«І чому тоді, на твою думку, він хоче з тобою зустрічатися?»
Я навмисне поставив це, на перший погляд недоречне, запитання.
Зік жив на нашій вулиці. Йому було під тридцять. Інколи я бачив, як він гуляє з Ненсі, своєю англо-саксонською дівчиною. Він був високим і огрядним. Мені він видавався цілковитим лайдаком. Працював на свого батька, знаного в Нью-Йорку забудовника нерухомості. Мабуть, у майбутньому Зікендорф бачив себе великим начальником батькової компанії. Я натякнув Мітсі, що його інтерес до неї міг бути пов’язаний з готелями її батька.
Спершу вона відкинула цей, як вона назвала, «абсурд». Та швидко націлена на мене лють зникла.
«Господи... Я ніколи б не подумала... він часто згадував про об’єднання родинних статків. Взагалі-то, я пригадую тепер, що якось він навіть говорив щось про те, якби мій і його батько об’єдналися, то створили б «міжнародну готельну імперію». Я думала, він так намагається бути дотепним... Ех... Ще якось він спитав мене, що я в тобі знайшла, мовляв, ти «простий викладач коледжу», «чоловік не з мого кола, не мій контингент». Так, саме так він сказав. Тоді я сприйняла це за жарт, але тепер розумію...»
20
'Любий, це неперевершено! (фр.).