Твори у 12 томах. Том 06

Багато дечого з цього Мартін уже зрозумів, а дещо мав зрозуміти ще згодом. А тим часом він працював, відпочиваючи лише тоді, коли ходив побачитися з Рут, і жив, як спартанець. За маленьку кімнату, що винаймав у португалки Марії Сільви, він платив два з половиною долари на місяць. Його господиня — вдова, жінка невгомонної вдачі, тяжко гарувала, щоб як-небудь прогодувати цілу купу дітей, і коли-не-коли заливала свою втому й журбу пляшкою розбавленого кисляку, що за п’ятнадцять центів купувала в крамниці на розі. Мартін спочатку не терпів її за лихий язик, але мимоволі відчув до неї пошану, побачивши, як відважно бореться вона за існування. У маленькому будинку було всього чотири кімнати, а якщо відняти Мартінову, лишалося їх три. Та з них, що звалася вітальнею, була б навіть затишна від барвистого килима, коли б не засмучувала її фотокартка одного з померлих немовлят Марії Сільви, знятого в труні. Кімнату цю було призначено тільки для гостей; штори в ній завжди були спущені, і босонога команда не сміла переступати поріг святині, хіба в особливо врочистих випадках. У кухні, де доводилось і варити, і їсти, Марія також день у день, крім неділі, прала, крохмалила й прасувала білизну — основний її заробіток був від прання своїм заможнішим сусідам. У спальні, такій же тісній, як і Мартінова кімната, разом з матір’ю тулилося семеро дітей. Для Мартіна завжди було загадкою, як на всіх їх там ставало місця, і щовечора коли вони вкладалися спати, йому чути було крізь тонку перегородку всі звуки — сварки й вереск, тихе лепетання і ще якийсь напівсонний, немов пташиний, шемріт. Другим джерелом Маріїних прибутків були дві корови, доєні вранці і ввечері, що контрабандою скубли собі траву на пустирях та на узбіччях доріг, завше під доглядом одного чи й кількох обшарпаних хлопчаків, які пильнували, щоб не втрапити на очі поліцаєві.

У своїй кімнатчині Мартін жив, спав, учився, писав і господарював. Під єдиним вікном, що виходило на крихітний ганок, був кухонний стіл, який правив за письмовий; на ньому не лежали книжки і стояла друкарська машинка. Ліжко, присунуте до задньої стінки, займало дві третини кімнати. Коло столу красувалася шифоньєрка, зроблена чи не зумисне на продаж, абияк: тонка фанера її щодень усе більше облуплювалася. По другий бік столу, теж у кутку, містилася Мартінова кухня: на дерев’яному ящику, де Мартін ховав посуд, гасниця, на стіні поличка для продуктів, а на підлозі відро з водою. Крана в кімнаті не було, тоне воду Мартін мусив собі носити з кухні. В ті дні, коли було багато пари від Мартінового куховарства, шифоньєрка зазнавала особливо великої шкоди. Над ліжком висів велосипед, підтягнутий вгору на мотузках. Спочатку Мартін ставив його в підвалі, але там Сільвине плем’я відкручувало педалі, проколювало шини. Потім він спробував примостити велосипед на ганку, але якось уночі з південного сходу зайшла така злива, що, зрештою, Мартін вирішив забрати машину в кімнату й повісити під стелею.