Щоденник злодія

У кімнаті одного приятеля я думав, дивлячись на його ліжко та на все буржуазне начиння:

«Тут я запевне не зміг би віддаватися любощам». Таке місце викликає в мене заціпеніння. Щоб зупинитися на ньому, я мусив би вдаватися до таких якостей, перейматися такими далекими від любови клопотами, що розчарувався б у своєму житті. Любити чоловіка — то не лише впадати в сум'яття через якісь подробиці, які я називаю нічними, оскільки вони зроджують у мені темряву, серед якої я тремчу (чуб, очі, усмішка, великий палець, кульша, шерсть тощо), а й спонукати ці потробиці повивати тінню все, що тільки можна, розгортати тінь тіні, тобто згущувати цей морок, розширювати його володіння і заселяти його чорнотою. Мене хвилюють не лише тіло з його прикрасами, не самі лише любовні ігри, а й продовження кожної з цих еротичних якостей. Так ось, ці якості можуть утворюватися лише з того, що їм дають пригоди, пережиті тим, хто ними, цими якостями, позначений, хто чутливий до цих подробиць, у яких, як мені здається, я відкриваю зародок подібних авантур.

Отже, з кожної смуги темноти, із кожного хлопця я видобував найбентежніший образ, щоб моє хвилювання зростало, а з усіх смуг темряви — нічний усесвіт, у який поринав мій коханець. Отже, той, у кого цих подробиць удосталь, надить мене до себе дужче за інших. А я, видобуваючи з них усе, що вони можуть дати, продовжую їх завдяки зухвалим авантурам, які є свідченням їхнього заряду любовної снаги. Отже, йдеться про вироблення еротичного церемоніалу, своєрідного, подеколи дуже тривалого парування завдяки цим нічним і небезпечним авантурам, у які я дам себе втягти згаданим похмурим героям.