Останній із небесних піратів
- Автор: Стюарт Пол, Рідел Кріс
- Серия: The Edge Chronicles: The Rook Trilogy #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга – Богдан
- ISBN: 966-692-588-5
- Переводчик: Віктор Колісниченко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Останній із небесних піратів». Краткое содержание книги:
Тим часом у Темнолісі узурпатор Вокс Верлікс вигнав із Нового Санктафракса Найвищого Академіка і захопив владу. Тепер він за допомогою страхітливих сорокух і Сторожів Ночі утримує у страху і покорі народи Світокраю.
У книзі «Останній із небесних піратів» ми знову зустрічаємося із капітаном Живчиком і дізнаємося про його трагічну загибель.
На його очах блукай-бурмил загнали до хижі для рабів і прикували до стовпа-стояна посеред приміщення. Ця безстінна шопа ані крихти не захищала від студеного вітру, і шестеро закутих блукай-бурмил, щоб хоч якось зігрітися, збилися докупи посередині брудної солом’яної підстилки, німуючи і тремтячи, зі згаслими безживними очима.
У свій далекогляд Рук іще раз озирнув галявину. На ній уже майже нікого не було видно. Блукай-бурмила перестали кочегарити біля печей, то ливарні й зупинилися; останні з рудокопів, лісорубів та колодотягів уже заходили до своїх довжелезних повіток. Ззаду за ними чимчикували, зі сміхом та жартами, гобліни-охоронці.
Ось на видноті лишився тільки один охоронець, заснулий на своєму посту в горішній сторожовій башточці. Моторошна тиша оповила Ливарну галявину. Варіс обернулася до Кісточки й Рука, обличчя її враз споважніло.
«Затямте, — показала вона на мигах. — Залетіли — й вилетіли. Анічичирк!»
Рук і Кісточка кивнули головами.
«Уперед! — заклично махнула вона рукою, підіймаючи вітрила і пурхаючи з залізного дерева. — Залітаємо!»
Коли «Грозовий шершень» знявся з дерева, тріпотіння у Рука під грудьми де й поділося. Тримаючись поруч із Варіс та Кісточкою, він провів свого небесного човна крізь останні зелені заслони, опинившись над спустошеним тереном. Рук тихо пролітав понад зловорожою галявиною, і його огортала спокійна, холодна лють.
Варіс і Рук шугонули понад рядами довгих повіток та балагул і зависли у повітрі біля хижі для блукай-бурмил. А Кісточка тим часом, намотуючи кінець свого аркана на руку, шатнувся до верхівки сторожової башточки, де гучно хропів гоблін-охоронець. Рук бачив, як живолуп шугнув понад самою башточкою і кинув аркана. Мотузка, розкручуючись, понесла петлю за парапет. Рук затамував подих.
А за мить затягнута на вузол петля вернулася з великою в’язкою ключів. Сонько охоронець навіть не ворухнувся.
«Чудова робота!» — на мигах показав Рук, вражений живолуповою вправністю.
«Руку! — настійно просигналила Варіс. — Тримай!» І кинула йому кінець своєї швартівної мотузки.
Рук спіймав мотузку і пропустив її попід шиєю подоби грозового шершня, зв’язавши обидва небесні човни.
Варіс звісила обидві ноги з одного боку і скочила на землю.
«Лісовий сокіл» став цапа і нахилився, сіпаючи за швартівну мотузку. «Грозовий шершень» і собі запротестував, задер носа. Рук переніс центр ваги на стремена і з похмурою рішучістю вчепився у туго нап’яту мотузку двох вітрил, щосили намагаючись утримати обидва небесні човни в рівновазі, аби першої-ліпшої хвилини вони з Варіс могли звідси дременути.
— Спокійно! — тихо прошепотів він. — Тихіше їдеш — далі будеш…
Тут Кісточка пішов униз ледь не до самої землі й, кинувши на лету в’язку ключів Варіс, знов шугнув у небо — чатувати, чи не вигулькнуть зненацька гобліни-охоронці. Ось Варіс уже в хижі для рабів, ось уже взялася до роботи.
Клац! — і забряжчали, падаючи додолу, кайдани. Ще раз клацнуло.
Угорі, над Руковою головою, звільна кружляв Кісточка, пантруючи на всі боки.
— Ідіть! — почув Рук, як Варіс підохочує блукай-бурмил. — Ви вільні!
Бідолахи спочатку й не ворухнулися, так і сиділи мов громом прибит і, але спроквола — до болю спроквола, як на Рука, що вів справжній бій з небесним човном Варіс, аби утримати його в рівновазі, — спочатку один, потім другий блукай-бурмило боязко звелися на ноги. Поволеньки, обережно повиходили вони на галявину в супроводі Варіс.
— Біжіть у ліс! — у відчаї підганяла Варіс гігантів, що ледь човгали ногами.
І тут від довгого ряду балагул долинула якась шамотня. Рук крутнувся в сідлі, шалено закалатало серце. Якась біда!
Ураз мов одна чиясь рука відкинула запони з тілдерової шкури, і зсередини почали вивертатися озброєні гобліни-охоронці — лава за лавою!
— Пастка! — гаркнув згори Кісточка. — Забираймося звідси!
А пелехаті гобліни як один вихопили свої зазублені шаблюки і з бойовим криком, від якого кров стиналася в жилах, жахнули вперед.
Блукай-бурмила позадирали голови й, оголивши ікла, завили. Звівшись на величезні задні лапи, вони рвонули вперед, сліпі від люті, розтинаючи своїми довгими, мов шаблі, кігтями повітря, відчайдушно бажаючи якнайшвидше добутися лісу, де на них чекали воля та безпека.
— Облиште блукай-бурмил! — загукав чийсь голос. — Нам потрібна Варіс Лодд!