Пригоди в оргазмотроні

Перебравшись до Німеччини, Райх підрахував, що на той час у країні було приблизно 80 організацій, що займалися сексуальним реформаторством, в яких сумарно налічувалося 350 000 членів, а ще добре налагоджена мережа шлюбного порадництва та клінік контролю народжуваності. Це й заманило Райха до Берліна, бо ці політично розмаїті організації здебільшого займалися кампаніями, що спрямовувалися на скасування законів, які забороняли гомосексуалізм та аборт, й формували кістяк «руху за свободу»{217}.

Світовим генеральним штабом руху за сексуальні реформи був Інститут сексуальних досліджень Маґнуса Хіршфельда, що знаходився поблизу парку Великий Тіргартен й по сусідству із будинком, у якому мешкав Крістофер Ішервуд. Хіршфельд разом із Карлом Абрагамом заснував Берлінське товариство психоаналітиків 1908 року, але покинув цю справу, аби зосередитись на дослідженнях сексу; Хіршфельд, який був гомосексуалом, відстоював позицію, що консенсуальні статеві акти поміж дорослими людьми — це їхня особиста справа, яка перебуває поза законом. Фрейдові огрядний моржовусий Хіршфельд здавався у своїх окулярах «млявим та нецікавим», але він щиро захоплювався його ідеалізмом.

Інститут розташовувався в маєтку колишнього посла Франції і був оздоблений у стилі Бідермаєра: з перськими килимами, великим піаніно та скляними сервантами, що були заповнені порцеляною — від цього будівля радше скидалася на ошатне приватне помешкання, аніж на науковий інститут. Безкоштовна секс-консультація надавалася в декількох приймальнях, а в лекційній залі з публічними промовами виступали провідні сексологи того часу (щотижня відомий доктор-комуніст Макс Годанн, голова Товариства німецько-радянської співдружності, відповідав на анонімні запитання про статеве життя, які люди залишали в анонімній коробочці, що стояла в приміщенні інституту). До складу інституту входили медичні клініки для лікування венеричних захворювань та інших хвороб, що передавалися статевим шляхом, дослідницькі лабораторії, в яких Хіршфельд виводив фармацевтичні формули сумнівних афродизіаків та ліків від імпотенції, бібліотека з найбільшою у світі добіркою літератури про секс, і — неочікувана приманка для туристів — музей сексуальних патологій, що відображав наслідки ризикових бажань жителів Берліна. Там не було де голці впасти, занотував Крістофер Ішервуд, завітавши до установи, бо ж повсюди стояли садомазохістські та фетишистські снасті — батоги й ланцюги, промовисті прилади для мастурбації, вбрання ексгібіціоністів та мереживні труси, які під формою носили мачо-офіцери прусської армії і які були на них завеликі.