![Чорна магія для „чайників”. [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/7/4/4/chorna-magiya-dlya-chajnikiv-uk-download.jpg)
Чорна магія для „чайників”. [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Жанр: Городское фэнтези
Электронная книга - «Чорна магія для „чайників”. [uk]». Краткое содержание книги:
До циклу «Жахливе місто Z...» входять такі оповідання: «За мости відповісте», «Той самий закрут греблі», «Чорна магія для «чайників», «Трамвай, що заблукав», «Тут вони танцюють», «Ти тільки простягни руку», «Страшний мобільний телефон».
— Як у нас брудно, — просипіла вона глухо, — яка ж я недбала… Зараз я трохи приберу, коханий… А тоді… Доведеш мені, що ти гусар?
Він щось промичав, не сміючи підвести очі на її пожовкле лице. Мертва пошкандибала до ванної, і звідти почувся плюскіт води.
У нього підігнулися ноги, і до комп’ютерного столика він доповз на колінах. У ванній мертва Тетяна замугикала хрипко, але ідеально точно мелодійку шлягеру шестирічної давності:
— А в тавєрнє тіхо плачєт скріпка… Нєрви ус — пакаівая мнє…. І твая раскосая улибка…
В бархатнам купаітца вінє…
Оця «раскосая улибка» завжди доводила їх обох до приступу дурного сміху. Зараз у нього лише затрусились руки. Лівою він вчепився в правицю, як алкоголік в стопку і натиснув на delete.
Зомлів він мабуть тієї ж хвилини, бо відчув, що лежить на боці. Вода у ванній все лилася. Йому здалося, що Тетяна схилилася над ним і він зомлів знову.
— Молодий чоловіче! Толя! Толя!
Його голова лежала на колінах в старої торговки книгами.
— Де вона? — спитав
— Delete, — озвалася колишня учителька, — вам пощастило, Толику… Як для «чайника» ви швидко отямились.
Він підвівся і, спираючись на стару, дошкандибав до ванної. Там лежало перекинуте пластикове відро, лилася вода з крану… Лише запах тліну нагадував, що йому це не примарилося.
— Толю, — мовила стара, — віддайте мені диск… Зітріть програму в комп’ютері і віддайте. Давайте, я сама її зітру. Онук навчив мене багато чому. Аби мій старий дізнався про це, він би зійшов з розуму.
— Мені просто стало зле, — прохрипів чоловік, — ось навіть двері не зачинив… Ідіть геть… У людини горе, а ви ходите, морочите голову…
Стара рушила без слова. Біля дверей обернулась.
— То ось як воно — бути завжди правим… Ви — чудовисько, Анатолію. Нелюдь.
Він нічого не відповів.
За осінь чоловік продав квартиру й дачу і купив хатину на протилежному березі Ріки, у Вишневому Яру. Подалі від Степового цвинтаря.
На могилі коханої він не був жодного разу. Теща звинувачувала його в нечулості — він відмовчувався.
Жив він розмірено — робота, дім, телевізор, робота… Комп’ютер пилюжився в кутку. Чоловік підключив його, але не вмикав ще жодного разу.
Якогось листопадового вечора він лежав на дивані, втупившись у телевізор. На екрані вирував натовп демонстрантів. Потім — крупним планом показали жінку в каракульовій шапці «пиріжком» і шубі з дорогого хутра, котра протестувала проти підтримки Америкою заколотників.
— Валянкі амєріканскіє! — надривалась пані в хутрі, - так рядамі і стоять! І апєльсінчікі із Каліфорніі — наколотиє! Взял адін — і апять тянєтся рука!
— Глобалісти кляті, - пробурмотів чоловік, — що роблять… Якби не оця їхня цивілізація….
Він вимкнув телевізор і запустив комп’ютер. Відкрив програму на «варіантах» і вивів на екран карту Америки.
Наступного дня окрім подій у країні по телевізору тільки й говорили про каліфорнійський землетрус з сотнями тисяч жертв.
Чоловік продовжував вести тихе розмірене життя — робота, дім, робота… Він і досі так живе.
Щовечора він вмикає комп’ютер, відкриває знайому програму, гортає «варіанти» і надовго замислюється, тримаючи пальця над кнопкою «Delete». А на дисплеї повільно обертається в чорній безодні блакитно-зелена куля. Над нею поволі пропливає напис:
«Варіант «Армагеддон». Просто натисніть «Видалити».