Це знає тільки вітер

Годі знайти людину без претензій та жалів, висловлених публічно чи загнаних у найглибші закутки єства. Люди вважають себе недоціненими, не задосить поважно потрактиваними, дискримінованими... Як наслідок часто опускаються руки, виявляється нехіть до життя, тихо накопичується агресія й чекає першої-ліпшої нагоди, аби вибухнути... Як упоратися з цим? Як завжди, вихід є: записатися на прийом до психотерапевта, традиційний спосіб – поговорити зі своїм духівником. Однак за того чи того розвязку, людина мусит постаратися змінити свою настанову до життя. Життя – це завжди дар, дар Божий нам, людям. Водночас ми отримуємо ще один дар, без жодних умов та обмежень, - любов Бога. Ми просто приречені бути любленими Богом. Єдине, що залишається нам робити, - прийняти ці дари, і тоді все буде гаразд, життя налагодиться. Складно відповісти на запитання, чи про це щось знає вітер, бо істина в тому, що достеменно це знає Господь.