Це знає тільки вітер
- Автор: Ферреро Бруно
- Год: 101
- Язык: украинский
- Год: lwgame.net
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Це знає тільки вітер». Краткое содержание книги:
І знову заволав до Бога: «Господи, подивися скільки лиха! Зроби щось!»
У ночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив: я створив тебе».
Спокуса
Один пустельник був такий святий, що одною ногою вже, як мовлять, стояв у небі.
Його печера була вибита в стіні високої, покритої зеленню гори, і в ній майже нічого не було. Пустельник збирав лісові ягоди, трави, а інколи до недільного обіду, - трохи грибів.
«Як же його спокусити?» - сушив собі голову Диявол.
Він стежив за кожним кроком пустельника, уважно його вивчаючи – і все для того, щоб знайти в ньому хоч якусь ваду. Але нічого не знаходив. Ходив за ним в назирці, лютував і проклинав. Врешті-решт вирішив, що мусить розпочати конкретну атаку.
З’явився перед пустельником саме тоді, коли той підкріплявся куснем хліба, вмоченим у джерельній воді.
«Привіт, сказав Сатана. – Знаєш, хто я?»
«Диявол», – спокійно відповів пустельник.
«Бог погодився, щоб я тебе спокушав. Мені дуже потрібно, щоб ти скоїв якийсь тяжкий гріх».
«Говори далі, - промовив пустельник. – Я слухаю».
«Вбий когось».
«Ні, і мови не може бути».
«Згріши з жінкою».
«Це бридко і потворно. Я ніколи цього не зроблю. Забирайся геть, дияволе. Тобі навіть фантазії бракує».
«Ну, то хоча б випий трохи вина. До того ж, це навіть і не гріх. Зроби мені щось приємне!»
Пустельник зітхнув: «Ну, добре. Квиток вина – в цьому справді нема нічого поганого». Випив ковток, набрав повітря, тоді – ще один …
«Ммм… чудове вино, - випив ще ковток. – Міцне, холера! »
Потім зареготав, упав навколішки і кинувся хлистати вино.
Тим часом до нього прийшла дівчинка.
«Добридень, святий чоловіче! – привіталася вона. – Я принесла тобі хліба і яблук».
Очі пустельника налилися люттю, він схопив дівчинку за волосся і кинув на землю. Вона почала кричати. Її батько, працюючи в полі, почув плач і прибіг на допомогу. Побачивши батька, пустельник схопив каменюку в з силою пожбурив у нього.
Минуло досить часу, поки пустельник прийшов до тями і побачив, що в ногах у нього лежить закривавлений чоловік.
«Мені здається, що він мертвий», - переможно промовив Сатана. Потім зірвав квітку і поклав собі до уст.
Пустельник, вражений, упав на коліна: «Господи Боже, що я наробив?»
Відповів йому диявол: «Подумай тільки: з трьох гріхів ти вибрав найменший. Але тобі доведеться чимало днів провести в моєму товаристві».
І, заклавши руки в кишені, пішов собі посвистуючи. За кілька кроків, обернувся і промовив, немовби до давнього приятеля:
«То що, йдеш зі мною, пустельнику?»
Малих гріхів не існує …
Достатньо
В одному краї сталася велика посуха. Спершу пожовкла, а згодом і висохла трава. Зів’яли й поникли кущі та дерева. Не було жодної краплі дощу з неба, ані жодної рослинки із землі.
Малі й великі звірі гинули від спраги. Тільки найсильніші спромоглися на рішучий крок і залишали цю пустелю смерти.
А посуха і далі лютувала. Навіть старі й могутні дерева з глибоким корінням втратили листя. Повисихали джерела, русла струмків і річок.
Вижити вдалося лишень одній квіточці, і то тільки тому, що вона росла поблизу джерела, де ще лишалося трохи вологи. Джерело, спостерігаючи, що діється довкола, тяжко журилося: «Усе висохло і неминуче помре. А я не можу цьому зарадити. Який сенс мають ті краплинки вологи, що я даю?»
Старе дерево, що росло неподалік, почуло бідкання джерела і, поки зробило останній подих, прошепотіло: «Ніхто не очікує від тебе, щоб ти зросило цілу пустелю. Твоє завдання – зберегти життя однієї квітки. Тільки це і більше нічого».
Кожен з нас відповідає за якусь квітку. Але коли ми починаємо нарікати, то одразу ж забуваємо про свої обов’язки і впадаємо в смуток.
Професор, закінчуючи лекцію, звернувся до студентів: «Чи є якісь питання?»
«Пане професоре, скажіть, будь ласка, в чому сенс життя?» - запитав один студент. Його товариші вже прямували до виходу, але, почувши питання, з цікавістю зупинилися. Професор уважно поглянув на студента, бажаючи зрозуміти, чи питання було поставлене серйозно, чи жартома. Тоді сказав: