Ну чисто янгол!
- Автор: Потанина Ирина Сергеевна
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес
- ISBN: 978-966-2938-26-5
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Ну чисто янгол!». Краткое содержание книги:
Чи знаєте ви, що переможниця такого конкурсу стане дружиною принца?
А чи знаєте ви, що претенденток, які не пройдуть у фінал, віддадуть на поживу дракону?.. Певне, що не знаєте. Так само, як і не знаєте, як із монстра і грім-дівки зробити справжнього янгола. А ось Ірина Потаніна знає, і зовсім не проти поділитися секретами.
Цікаво? Тоді не гайте часу, хапайте книжку і вперед!
Рекомендовано для читання під партою
— Насамперед, розберімося із зовнішнім виглядом! — наступного ж дня по оголошенні конкурсу я походжала туди-сюди вздовж дошки та озвучувала план завоювання симпатій журі.
Тетяна Миколаївна на час підготовки до конкурсу передала кабінет у наше розпорядження, тому проблем із місцем збору не виникало. На вчительському столі з широко розставленими ногами, спершись ліктями поміж них, сиділа понура Крючкова. Решта учасників команди з підготовки сиділи за партами. Оленка, Зіночка, Гаврило та Якушев — оце й усі, хто зважився допомагати Тамарці. Навіть Тетяна Миколаївна, й та коректно відсторонилася — послалась на невідкладні справи.
— Наша модель може виграти тільки за рахунок оригінального образу! — оголосила я мозковий штурм. — Відкриймо шлях фантазії! Стиль і гармонія — ось наше кредо… Тамарка мусить стати чарівною, фэншуйною і енергетичною…
— Як-як? — Гаврилову було щось незрозуміло. Ще б пак! Що — хіба марно я півночі гортала мамині журнали? Тепер я майже закінчений стиліст! Принаймні слів знаю чимало…
— Гавриле, не лізь ти в їхню маячню, бо й сам схибишся! — застеріг друга Якушев. — Нагадую: Андрєєва сказала, що нас залучають тільки як брутальну чоловічу силу.
— Це на руках, чи що, Тамарку виносити? А потягнемо? — Гаврило із сумнівом глянув на худющого, тонкорукого Якушева.
— Чудова ідея! — негайно зреагувала Зіночка, поправляючи окуляри. — В одному кліпі Мадонни так і зроблено: її виносять на сцену два здоровенні амбали. Героїня при цьому здається такою тендітною…
— На жаль, у нас інша ситуація! — довелось мені втрутитися. — Амбал у нас один. Причому він і є героїня…
Тамарка голосно засопла, але нічого не сказала. Вона ще вчора пообіцяла ні на що не ображатися, тому розмовляти при ній можна було цілком відверто. Чомусь я була свято переконана, що такий колективний творчий підхід зможе врятувати ситуацію.
— Нехай зображує східну дівчину — надягне паранджу! — зовсім серйозно запропонувала раптом Оленка. — І стильно, й оригінально, і приховує всі недоліки.
— Східна дівчина повинна танцювати східні танці! Не годиться… Хоча якщо Тамарці взяти зо два уроки танцю живота…
— Та тю на вас! — тут уже обговорювана міс не витримала. — Нє! Я пузом вертіти не збираюся!
Загалом, ми проговорили до вечора, але так нічого й не вирішили. Але ж зовнішній вигляд — це тільки десята частина необхідних приготувань…
— Давайте змінимо напрямок. Потрібно розробити сценарії Тамариних виходів. Отже, перший конкурс — візитна картка. Томо, ти повинна щось розповісти про себе. Що-небудь цікаве й оригінальне. Є ідеї?
— Мене звуть Тамара Крючкова. Мені чотирнадцять років, — нервово вичавила з себе наша міс по тривалих роздумах. — Нещодавно ми з батьками перебралися на Квартал і тепер тут живемо. Мій улюблений колір — червоний. Улюблена квітка — троянда. Улюблений телефон — Самсунг D600.
— Жахливо! — не витримала я.
— Чого це? — образилася Тамарка. — Чудова модель. Кольоровий екран, розсувна панель, вбудований фотик… Ось виросту, вийду заміж за багатого іноземного мільйонера та куплю собі такий…
— Не виростеш, — раптом втрутився Якушев і скривив рота в дурнуватій посмішечці. — Ми тебе раніше придушимо. За несумлінний підхід до цього самого киць-миць-няв…
— Точно! — радісно підтримав Гаврило. — Тобі ж ясно сказано — щось оригінальне. А ти верзеш таке, що всі й так знають.
— Ух, як цікаво! — з-поза прочинених дверей вистромилася переможна фізіономія Таньки. — Всі й так знають, Гавриле? Мені не почулося? Кгм… Я особисто, наприклад, уявлення не маю, що наша майбутня Міс Всесвіт полюбляє троянди. Я їй не дарувала їх і дарувати не збираюся, тому таким питанням не цікавилась… Ти — інша справа, я ж розумію…
У Таньчиному голосі чувся такий невдаваний сарказм, що, зізнатися, мені стало-таки страшно. І не дарма — Тамарчині ручиська вже стислися в кулаки. Гаврило затнувся на півслові й мовчки відійшов у дальній куток.
— Навіщо ти прийшла, Таню? — вискочила я наперед, намагаючись запобігти кровопролиттю.
— Як це «навіщо»? — Танька гордовито підняла голову, хоробро труснула рудими, підфарбованими хною кучерями. — Допомагати! Чи я вже не значуся серед ваших однокласниць?
«Тиць тобі, моя матінко!» — подумала я, але вголос промовила те, що слід було сказати:
— Дуже добре. Будеш у нас модельєром. Відповідатимеш за Тамарині костюми.
— Капець! — клоун Якушев і тут не змовчав. — Ну й конкурс! Не тільки Крючковій ставитимуть, але і її костюмам! Ну… Якщо вже й за них відповідати доведеться…